Тільки уявіть, одного дня наша планета Земля стане не придатною для життя і людство буде змушене переселитися на інші планети. Чи хотіли б ви стати одним із тих, кого введуть у стазис, і провести кілька століть у вегетативному стані, щоб там, десь далеко, знову зустріти свою родину? Чи може хотіли б стати наглядачем, який проведе все своє життя на космічному кораблі, щоб подарувати людству нову надію? Петра Пенья, 13-річна дівчинка, летіла на далеку планету Саґан зі своїми історіями, ідеалами та мріями про майбутнє. Та як же вона здивувалася, коли виявила, що єдина, хто не тільки має спогади про Землю, а й взагалі щось пам'ятає про мету цього польоту. Книга трапилася мені зовсім випадково, але я приємно провела час у її компанії. Космічну фантастику я читаю вкрай рідко, а тим паче підліткову. Відчувається, що історія написана для дітей, оповідь зовсім не перевантажена, усе максимально просто, але в той же час постійні сюжетні повороти підігрівають інтерес до читання. Авторка знається на мексиканському фольклорі, органічно вплітає його у текст, а оформлення обкладинки це тільки підтверджує. Історія дуже кінемотографічна: ніби не читала, а споглядала її.