«Люди самі створили мораль, що пояснює, де є добро, а де зло. Це просто риси, які ми приписуємо речам. Той випадок, коли нічого не зрозуміло, але так цікаво. Ця книга знайомить нас із нарколепсією, каталепсією, летаргією — станами на межі сну, які виникають раптово. Місце, де переплітаються долі патологоанатома Коулса, таємничого письменника трилерів Ларіная, колишнього експерта Адепта, журналістки чи психолога Апати та зниклої дівчини Психеї. Разом вони заплутуються в тенетах минулого і психологічному експерименті, шукаючи вбивцю жертви, яка мріяла стати метеликом. Історія з містичними вкрапленнями, загадками, несподіваними поворотами, новими відкриттями, цікавими фактами та фіналом, що залишає після себе питання.

Гадаю, тут можна знайти певні нелогічності й подекуди неправдоподібність. Діалоги персонажів іноді здавалися мені трохи штучними, а мотивація вбивці недостатньо прописаною, але, зважаючи на обсяг книги, вважаю це виправданим. Попри все це, загалом мені сподобалося. Читати було справді цікаво, мене захопило розслідування, я не відгадала вбивцю, хоча й мала дуже чітку підозру. Мені дуже сподобалася атмосфера: похмура, сіра зима з холодним дощем, трохи з вайбом нуарного детективу. Також сподобалося, що автор не використовував імен для персонажів, а послуговувався своєрідними кличками, по типу Доглядальниці, Адепта, Темного. Це цікавий хід, раніше такого не зустрічала

Класний новий трилер від українського письменника Дмитра Палія! Я нереально радію тому, що останнім часом наші автори видають багато якісних, цікавезних книг! Особисто для мене, це - мега крута новина, адже я маю змогу доторкнутись до творчості, яка не змінена перекладом, а передає живі діалоги героїв таким чином, наче ти знаходишся на сусідньому з ними стільчику та слухаєш власними вухами. Дмитро Палій - моє нове відкриття! Знайомство з ним почала з першої книги "Порожній пазл", яка суцільно заволоділа моєю увагою на декілька вечорів! Мої слова про діалоги - це те, що хотілось би зазначити в першу чергу, адже характер героїв тут передали саме ці розлогі, довгі бесіди. Історія про слідчого, який упродовж довгого часу шукав вбивцю 3 людей. Характерними позначками на їх тілах були відмітки в стилі хрестики-нолики. Одного дня його доля перетинається з людиною, з якою він опиняється за одним столиком в барі та відкриває весь хід розслідування. Його співрозмовник дуже зацікавлений у цій розповіді і лише згодом можна зрозуміти, чому... та до чого призведе ця відвертість зі сторони слідчого. Це, свого роду, історія про те, як робота поліцейських стає не лише їхньою роботою, але й всім життям. Робота із небезпечними злочинцями забирає не лише значну частину часу, але й частину душі, родини та навіть життя.

"Для тих, кого не лякає темрява" © Якщо події в книзі відбуваються у Львові, то мені її автоматично треба. Тут згадуються локації, які я добре знаю, а ще - живу недалеко від психіатричної лікарні, тож ця книжка для мене просто знахідка) Усім відомо, що медична реформа 2020 року була певною мірою провальною. Багато лікарень, відділень просто закрили чи об'єднали, персонал скоротили чи зовсім звільнили, а хворих відпустили додому. На жаль, не оминуло це й психіатричний сектор. Душевнохвору людину не можуть лікувати без її згоди, а вона у свою чергу не визнає, що потребує допомоги лікарів. Замкнене коло. Це дуже класний психологічний трилер, який порушує важливі теми. Тут багато психопатів, вбивств, трупів, розтинів, описів того, що стається з тілом після смерті, а ще - чорного гумору. Якщо вас цим не злякати, то сміливо читайте. І не забувайте про післямову, вона дуже важлива. Укінці книги є qr-коди, як бонус від автора. Мені дуже сподобалася ця історія, чекатиму на наступні.

Це не просто психологічний роман, а глибоке дослідження людини в сучасному світі, де все підкорено правилам, очікуванням і вимогам системи. Автор порушує болючу тему: як у спробі бути «як усі» ми поступово втрачаємо себе, перетворюючись на безликі елементи великої картини, — пазли, що зливаються з масою, але всередині залишаються порожніми. Головний герой ніби живе за сценарієм, який диктує суспільство: робота, стосунки, успіх, правильні рішення. Але одного дня ця конструкція тріскає — і він починає бачити, наскільки хибною була його уявна цілісність. Його шлях — це не лише пошук сенсу, а й спроба вирватися з системи, що позбавляє індивідуальності. Палій чудово передає стан внутрішнього надлому: відчуття, коли ти розумієш, що живеш не своїм життям. Його мова образна, метафорична, сповнена болю, філософських підтекстів і дуже людської щирості. Кожна глава — як окремий фрагмент свідомості, з якого поступово складається цілісна картина. І коли здається, що історія вже знайома, несподіваний поворот наприкінці ламає всі очікування. Він змушує по-новому поглянути на події, на самого героя й навіть на нас — читачів. Бо, зрештою, кожен із нас — частинка системи, свій маленький пазл, який намагається знайти місце у величезному світі. ? Що сподобалося: • потужна метафора людини-пазлу у бездушній системі; • глибокий психологізм і філософський підтекст; • щирість і емоційна сила мови; • неочікувана кінцівка, яка змінює сприйняття всієї історії. ? Післясмак: «Порожній пазл» — це дзеркало нашої епохи. Книга, яка оголює суть сучасного життя — коли ми всі з’єднані між собою, але часто залишаємося розрізненими всередині. Вона залишає по собі не просто емоції, а потребу зрозуміти: хто ми є — окремі елементи чужої системи чи ті, хто здатен скласти свій власний, справжній пазл?

Це було дуже добре. Цікавий підхід з відсутністю імен - тільки прізвиська. Незвична манера оповідання, до якої швидко звикаєш. Блискавичний трилер. З непередбачуваними поворотами, огидними описами трупів і неоднозначними персонажами. Все як я люблю. Чекаю продовження!

Продовження історії, що розпочалася в книзі "Порожній пазл". Книга також мені сподобалася (хоча й трішки менше, ні попередня), але були моменти, коли я не міг відрізнити: це реальний світ, чи марення психічно хворого. Тому й сприймалася вона важче. В книзі багато відвертих, жорстоких сцен, які можуть бути тригерними (а я таке люблю). Мені важко було визначити жанр, в якому написана ця книга. Але я прийшов до висновку, що це все ж таки детектив (хоча й дуже незвичайний), адже головна ідея - вияснити, що ж насправді трапилося з дівчиною. Також тут присутні елементи трилеру та, навіть, містики (що було, для мене, приємною несподіванкою). В книзі багато діалогів, тому читається вона швидко. Фінал - непередбачуваний. Окрім розважального, книга несе ще й соціальний посил. В нашій медичній системі багато питань, щодо психіатрії і їх треба підіймати.

Поліцейські розслідують серійні вбивства. Здавалось би, все так банально. Та й вбивцю я вирахував досить швидко. Але, коли я почав дізнаватися причини, чому він так вчиняв, моє ставлення до книги різко змінилося. Автор так закручує сюжет, що я не міг відірватися, книга захопила мене повністю. Автор працює в судовій медицині і це одразу відчувається в сюжеті. Він досить докладно і цікаво описує роботу своїх, так би мовити, колег. Я, навіть, дізнався дечого нового. Книга складається з двох частин, кожна з яких, написана в різних жанрах. Перша — гумористичний детектив, друга — психологічний трилер. На мій погляд, це досить непоганий хід, адже перехід від одного жанру до іншого має шокуючий ефект (принаймні, у мене було так). Ще одна особливість цього роману в тому, що у жодного персонажа немає імені, лише прізвиська. І вони досить добре описують характер свого власника. Висновок — мені сподобалося.