Це гостра й водночас емоційно вразлива зустріч із Дідро-письменником, який через художній текст висвітлює теми свободи, моралі та людської гідності не менш сміливо, ніж у своїх філософських працях. Історія Сюзанни — болісна боротьба за право обирати власний шлях у світі, де релігія й суспільні норми часто перетворюються на інструменти примусу. «Небіж Рамо» доповнює збірку яскравим інтелектуальним діалогом про людську природу, слабкості й суперечності. Книга залишає по собі відчуття глибини, сміливості думки та дивовижної актуальності ідей Дідро.

Роман задумувався зовсім не як роман (хай би як це звучало), а як пранк. Так, ви правильно почули – Дідро хотів заманити свого друга, маркіза де-Круамара назад до Парижа, тому він написав низку листів нібито від черниці Сюзанни, в яких вона благає маркіза допомогти їй відмовитися від обітниць і описує своє нестерпне життя в монастирі, до якого її віддали проти її волі. У Вікіпедії також написано, що у Дідро була сестра черниця, яка померла у французькій католицькій церкві від перевтоми. Кажуть, що це змінило його погляд на релігію. Це було дуже складно, довго та емоційно. Я відкладала книгу і знову брала до рук, читала по 10-20 сторінок, а потім по 90. Моментами я думала, що не дочитаю, мене рятувало розуміння того, що це жарт. Хоча я розумію, що таке цілком могло (і може) відбуватися у реальному світі. Дідро трохи розважається з цією книгою. Він створює найжалюгіднішу та найневиннішу персонажку, яку тільки може, а потім піддає її всіляким стражданням: від ходьби по розбитому склі до небажаних лесбійських залицянь. Бідолашна невинна Сюзанна! Проте іноді в мене виникало питання: чи справді все так? Чи надійна наша оповідачка? Між рядками твору відбувається багато чого, зокрема сильна феміністична полеміка, яка випереджала свій час на століття – і це одне з небагатьох, що мені сподобалось. Кінцівка здається трохи поспішною, а часом проза стає дуже “щільною” і нечитабельною (а ще тут немає розділів). Але характер персонажів зберігався протягом усього твору. Гадаю, це було досить суперечливо, коли роман було видано вперше у 1792 році (та і, мабуть, років сто після, ще й у католицькій Франції). Дивовижно, як Дідро викрив усі брудні таємниці чернецтва. Такі збочення, приховані за маскою чистоти та чесноти. Черниці, які захоплюються садо-мазохізмом? Неслухняні лесбійки-настоятельки? Ця книга — абсолютно безглузда сатира. Хочу зазначити, що переклад Підмогильного мені дуже сподобався, часом лише він підтримував моє бажання дочитати “Черницю”. Якби доля Валер’яна Підмогильного склалася інакше і він прожив би довше життя, то ми мали б чудові переклади практично всієї французької літератури.

Дені Дідро, один із найвизначніших представників французького Просвітництва, у своєму романі "Черниця" звертається до тем, які були на той час дуже контроверсійними. Опублікована посмертно у 1796 році, ця книга є потужною критикою церковних інститутів і соціальних норм, а також глибоким дослідженням людської природи та свободи. Насправді, ця тема є дуже актуальною для України у теперішній час. Головна героїня вступає до монастиря, але швидко усвідомлює, що життя у стінах монастиря є нестерпним. Вона стикається з жорстокістю, гнобленням і зловживаннями з боку інших черниць та настоятельок, що призводить до її відчайдушної боротьби за свободу. Основні теми роману включають: 1. Критика церковних інститутів: Дідро гостро критикує монастирське життя, показуючи його як місце жорстокості та пригнічення. Роман ставить під сумнів моральність та етику церковних інститутів, що були на той час недоторканими. 2. Свобода і самостійність: Сюзанна є символом прагнення до свободи та особистої автономії. Її боротьба за власне життя та свободу є центральним елементом сюжету. 3. Гуманізм: роман підкреслює важливість людської гідності та співчуття. Дідро показує, що жорстокість і гноблення є неприйнятними в будь-якій формі. Стиль Дідро є прямим і виразним, що додає роману емоційної сили. Він майстерно використовує мову, щоб передати відчай і страждання Сюзанни, а також критикувати суспільні інститути. Його описи монастирського життя є детальними і реалістичними, що створює сильний ефект присутності. "Черницю" можна порівняти з романом "Коханка Французького лейтенанта" Джона Фаулза. Обидва твори досліджують теми жіночої автономії та боротьби проти соціальних обмежень. Хоча контексти різні, обидва романи підкреслюють важливість особистої свободи та критики суспільних норм. Якщо вам сподобалася "Черниця" Дені Дідро, ось кілька інших творів, які досліджують подібні теми: 1. "Коханка Французького лейтенанта" Джона Фаулза - жінка, яка відмовляється жити за правилами суспільства; 2. "Мадам Боварі" Гюстава Флобера - жінка, яка шукає свободу і щастя поза межами традиційних соціальних норм; 3. "Великий Гетсбі" Ф. Скотта Фіцджеральда - хоча цей роман більше стосується американської мрії, він також досліджує питання особистої свободи та соціальних обмежень; 4. "Маруся Чурай" Ліни Костенко - жінка, яка бореться за свою свободу і любов у складних соціальних умовах; 5. "Тигролови" Івана Багряного - боротьба за свободу і виживання в умовах радянського тоталітарного режиму; 6. "Чорна рада" Пантелеймона Куліша - цей історичний роман досліджує питання влади, свободи та моральних цінностей у контексті боротьби за незалежність України. "Черниця" Дені Дідро є потужним і зворушливим твором, який ставить під сумнів соціальні та церковні інститути, а також досліджує глибокі питання свободи та особистої автономії. Роман залишається актуальним і сьогодні, підкреслюючи важливість гуманізму і боротьби за власні права. Ця книга є важливим літературним і філософським твором, який заслуговує на увагу не лише як історичний документ, але й як глибоке дослідження людської природи та суспільства. Якщо вас цікавлять теми свободи, критики соціальних норм та жіночої автономії, "Черниця" Дені Дідро стане для вас справжнім відкриттям.

"Черниця" та "Небіж Рамю" це одні є кращих філософських представників художньої літератури минулих століть. Автор задовго до всесвітньо відомих філософів почав розробляти теорії які і зараз популярні.

Найбільш плідні роки свого життя Дідро присвятив «Енциклопедії» та філософським трактатам – як і личить поважному пану з епохи Просвітництва. Але між ділом, готуючи серця французів до Великої революції, Дідро встигав займатись і словом художнім. Його роман «Черниця» – це історія дівчини, що через недолугість скупих батьків мала все життя провести в монастирі. Історія ненудна та зворушлива. Рекомендую!