З сюжетом цієї книги я була знайома, бо дивилась фільм, тому для мене було важливо зрозуміти: чи книга така ж насичена, атмосферна як і фільм, бо екранізація мені дуже сподобався. Книга виявилась нічим не гіршою. Я отримала насолоду від описів природи, від того, як авторка передала красу через слова. В мене було враження, що природа - головний герой книги. Вся історія - це ідея "єднання з природою". Напрочуд захоплювали паралелі, які авторка проводила між людьми та природою. Звертала увагу на те, як тварини та люди схожі в своїх вчинках, звичках, поведінці та, загалом, пов'язані між собою. Те, як вони пов'язані між собою та мають багато спільного. Перші сторінки, а я вже хотіла вмитися сльозами. Як мені шкода було маленьку головну героїню - словами не передати. Серце стискалося від думки, що маленька дівчинка має виживати в болотах практично одна. Це емоційна історія про дорослішання, дружбу, кохання. Але, інтригуюча детективна частина буде тримати в напрузі до останньої сторінки. Ця історія точно залишить слід в моїй душі ще надовго

Люблю цю книгу. Той випадок, коли я вже дивилась колись фільм, який мені теж сподобався, але пам’ятаючи сюжет приблизно і не пам’ятаючи повністю кінцівки я закохалась знову. Дуже сильна головна героїня, яка надихає на людяність і показує, що можна досягти багато, якщо бути собою. Кінцівка принесла окреме задоволення, тому це того варте.

Книга, яку я раджу вcім своїм друзям, після прочитання якої тільки захоплені відгуки! Історія щемка, у кожній ситуації думаєш, як на місці героїв вчинила б я. Описи природи одні з найцікавіших, що я читала. ТОП!

Незважаючи на серйозну тему, що порушується у книжці, роман вийшов слабкуватим. Авторка просто не розкрила її. Кая протягом всього роману тільки те й робила, що прибирала, готувала їсти, їла та переодягалася. Вона наче і не помітила, що всі покинули її – на початку про це згадується і потім забувається. Ніякої рефлексії. Дівчина не стала «мауглі»: вона спілкується з батьком, сусідами, ходить до магазину. Але навіть не хоче навчитися рахувати ті ж монети. Їй на все байдуже. Авторка описує її такою гарною, що всі хлопці у неї закохуються. Це теж неправдоподібно і бісить. За ті двадцять років, що ми за нею спостерігаємо, вона ніяк не змінюється - яка була на початку роману, такою і залишилась в кінці. Однак, природа описується гарно. Роман насичений описами природи. Цим він нагадує українську класику. Кая майже весь час проводить в болотяній місцевості та знає там чи не кожну тварину. Видно, що авторка на цьому розуміється. Взагалі, книжка написана непогано – читається легко. Радує і детективна лінія, часом, її цікавіше читати ніж основну. Там несподівана розв’язка. Окремо, хочу похвалити дизайнера обкладинки. Малюнок на обкладинці намальований гуашшю. Мама Каї любила малювати картини саме таким видом фарби. Деталь цікава. Мені роман не дуже сподобався. Я чекала на реалізм, а виявилось, що це якась казка. Книжка більше підійде масовому читачу, який ввечері хоче відпочити за книжкою, не вдумуючись в прочитане.

❗У відгуку будуть спойлери. Бо я вже давно не читала настільки погані книги, як ця, тому про цей кошмар потрібно написати в подробицях. Я не є прихильницею довгих описів природи в книгах. Ця книжка ж саме така. Описи маршів, всіляких мушель, чайок і всього на світі, що пов'язане з болотами. Однак ці описи виявились найцікавішими в цій книзі, якщо можна це так назвати. Головна героїня Кая змалку була змушена виживати в хатинці на болотах, бо вся сім'я її покинула. Кая не ходила до школи, не мала друзів та майже ні з ким не спілкувалась. Її боялись, цурались та називали Болотяним дівчиськом. Щоб якось вижити, вона була змушена збирати мідії та продавати їх місцевому (звісно ж, чорношкірому) торговцю, який, на відміну від інших, був до неї добрим. А ще був Тейт, який тишком-нишком був закоханий в Каю і який звісно ж потім її покинув, через що Кая залишилась з розбитим серцем. І місцева зірка Чейз, який розказував Каї казочки про кохання (в які, вона, звісно ж повірила), однак жадав від неї лише сексу і здійснив спробу її згвалтування (звісно ж, Кая, живучи на болотах і цікавлячись лише ними, не маючи жодної сексуальної просвіти, знала таку термінологію), а потім якимось чином загинув на болотах. Співпадіння? Не думаю. Я так і не змогла зрозуміти, що саме читаю - детектив, любовний роман чи що. Спроба вписати у всю цю історію сюжетну лінію з убивством Чейза була просто жахливою. А частина книги, присвячена судовому процесу над Каєю, мене просто доводила до сказу. Кая, яка не хотіла допомогти своєму адвокатові, мовчала під час всіх зустрічей з ним, але водночас просила їй допомогти, однак сиділа і втикала у вікно на чайок, поки вирішувалось питання, чи винна вона у вбивстві чи ні - це просто якийсь кошмар для читача. Я ніколи не повірю, що Кая, яка прожила все життя на болотах, проверне таку хитромудру історію для побудови алібі. Та наврядчи вона взагалі знає, що це таке і як слідство працює. Що взагалі Чейз робив на вежі в ніч своєї загибелі? Вони домовилися там зустрітися чи це випадковість? Суцільні кліше та сюжетні дірки - ось якою є ця книга і мені шкода витраченого часу на її прочитання часу

Книга «Там, де співають раки» справила на мене сильне враження. Це не просто детектив чи роман про дорослішання — це глибока, емоційна історія про самотність, природу, любов і виживання. Головна героїня, Кая, живе сама в болотах, і авторці вдалося дуже красиво передати її зв’язок із природою — кожна сцена описана так, що ніби сам усе бачиш і чуєш. Її історія сумна, але захоплююча, і викликає співчуття. Особливо сподобалося, як переплетені два часові плани — розслідування вбивства та спогади з дитинства. Кінець несподіваний, але логічний, і після нього ще довго залишаються емоції. Це одна з тих книг, після яких хочеться трохи помовчати і подумати. Раджу, якщо шукаєте щось чуттєве і водночас захопливе.

Сильна історія про виживання, зміни, боротьбу людини із самим життям. Книга написана так, що читається легко, зацікавлює, хоча і не виділяється якимось динамічним екшн-сюжетом. Сюжет іде по спіралі, переносячи нас в різний час історії і саме у цій книзі це є великим плюсом. Авторка гарно обіграла це, не заплутуючи читачів, а навпаки — все поступово розкривається і розуміння в кульмінації історії дає той самий «вау-ефект». Головні герої складні. Вони не ідеальні, але і не погані. Ти розумієш їхні помилки, емоції, дії. Ми спостерігаємо зростання головної героїні Кайї протягом її життя. На цьому шляху «переживаючи» з нею багато подій: радостей і розчарувань, трансформації від «болотяного дівчиська» до сильної жінки. Історія про дискримінацію та упередження, про людську жорстокість та байдужість. Але, одночасно з тим — про доброту, любов та співчуття, силу людського духу та любов до природи.

Книга дуже атмосферна, ти наче занурюєшся в красу маршів, чуєш спів птахів та шепіт вітру) Дитинство головної героїні крає серце і вкотре змушує замислитись над неприйняттям соціумом інакшості… Сподіваюсь екранізація теж на рівні)