Дабос Крістелль

Ця книга є третьою в циклі і ще не завершальною. Для мене це фентезі непорівнювальне з іншими і має посідає місце в моєму серденьку. Вважаю його трішки недооціненним у світі книголюбів і тому хочу поділитися своїми щирими враженнями від книги.

Чому ж ця пригода така унікальна для мене?)

По- перше, стиль та манера побудови сюжету дуже відрізняється від типових популярних фентезі. Детально продуманий світ, який в кожній книзі різний, унікальна гра з середовищем де перебувають герої, постійна зміна локацій і чисельна кількість прихованих місць яку відкривають герої просто зносить мені дах (в хорошому сенсі).

По-друге, не ідеально вилазина зовнішність головної героїні, а навпаки її неідеальність, часом незграбність, взагалі автор більше намагається звернути увагу на думки і психологію її вчинків, що вдало перетинається із загадками в сюжеті та подіями що розгортаються. Через що героїня сприйматься дуже живою і за нею дійсно переживаєш, але вона не одна, яка притягує всю увагу, майже кожен персонаж є цікавим та продуманим.

По-третє, любовна лінія, вона в цьому циклі геть унікальна, дуже повільна, часом холодна, але попри це, романтична і приваблива. Я вважаю її дійсно специфічною і вельми цікавою.

Ця частина мені ще більше була схожа на детективно-фентезійний квест, який я залюбки прочитала та прожила разом з персонажами історії і мрію чимскоріш прочитати продовження. Атмосфера дуже затишна і навіть трішки стімпанкова, повільна та деталізована викладка подій ідеальна для мого сприйняття. Я дійсно кайфую від всіх деталей які описує автор, бо мені завжди цікаво розібрати все до самих дрібниць.

Однозначно раджу для широкого кола читачів, які бажають зануритись у фентезійний квест наповнений великою кількістю деталей, повільністю подій і дуже загадковим сюжетом з нотками стімпанку.

Події цієї книги вже виходять за межі Полюса і якраз відбуваються на ковчегу Вавило. Це неймовірне місце що нагадує стародавню Грецію, проте тут є роботи помічники та літаючий транспорт. Адже весь острів роздроблений на дрібніші острови.

Офелія та Торн розділились. Тепер ми будемо спростувати за пригодами дівчини, яка вирушає на пошуки певної книги в якій зацікавлений Бог, а також в надії відшукати Торна.

Офелія знайомиться з культурою Вавилону та їхніми жорсткими правилами. Жорстка цензура, не можна брехати, та проявляти насильство. Тут не існує поняття «вбивства» це або «нещасний випадок», або «природна смерть». А найгірший гріх — крадіжка книг.

Офелія стає студенткою і потрапляє в нове кудло змій. Тут всі здібні і конкуренція жорстока. Адже лише двоє добудуть можливість випуститись і отримати доступ до секретних документів.

Неймовірно захоплююча і цікава книга. Взагалі 3 і 4 частина мої найулюбленіші. Тут багато розкривається про Творця та Іншого. Ми більше взнаємо про довоєнні часи, світобудову та чому світ починає руйнуватися.

Ці 400 сторінок по максимуму набиті інформацією, яка зведе з розуму вже в 4 частині.
Взаємодії Офелії і Торна тут не дуже багато, проте в кінці вона така ніжна та інтимна. Я шаленію просто.

просто скажу:
56 - після цього, я зрозуміла, як сильно люблю цю книгу, цю пару героїв і цей всесвіт
56 - і я на колінах перед авторкою
56 - і я хочу кричати про цю серію на увесь світ

буде трошки боляче і сумно, трошки химерно, але 56 - це нагорода за усі страждання

Крізь дзеркала — неймовірно класна серія і «Памʼять Вавилона» чудове продовження перших двох частин. Вона набагато динамічніша за другу частину, набагато емоційніша за перші дві разом узяті і взагалі вау. Видно особистісний ріст і розвиток героїв, сюжет лишається оригінальним і не висасується з пальця, тож дуже раджу, а сама дуже чекаю на 4ту частину

Цикл Крізь Дзеркала однозначно в моєму особистому списку найкращого прочитаного. Третя частина виявилась не гіршою, ніж 2 попередні. Тепер події розвиваються на Вавилоні. Перед нами постає «ідеальний» Вавилон, місто майбутнього. Головна героїня з кожною книгою все більше росте, як персонаж. В цій книзі вже видно, як вона готова боротися за те що їй дороге і за тих, хто їй дорогий. Знову купа таємниць, інтриг і секретів. Авторка створила надзвичайно цікавий всесвіт, повний та насичений. На кожному ковчегу свої правила життя та закони. Також життя людства ділиться на період до Розколу та після. В цій частині ми все більше і більше дізнаємось про життя До. Але, як на мене, недостатньо багато 😂 Бо мені хотілось знати набагато більше інформації про життя до Розколу. Навчання Офелії в Хорошій Родині чимось нагадало мені навчання в воєнній академії. Проте Офелія показала себе справжнім бійцем. Ще один секрет ми дізнаємось про Офелію і це виявляється, мʼяко кажучи, шокуючим. Хочу ще зауважити, що так недолуго посунули Медіану, просто щоб стався сюжет, щоб Офелія знайшла Торна. Хоча Медіана з своїми силами і як антагоніст була дуже цікавою. Що мені не сподобалось, так це те що не розкрили історію Торна за той проміжок в три роки, між другою і третьою книгою. Як він взагалі дістався на Вавилон і став там важливою персоною за цей короткий час, займаючи керуючу посаду. Торн … ну цей мужчина в моєму серці просто 💔 А його зізнання в мотивах своїх вчинків, ну це просто 😭 Цей слоу бьорн між головними героями, я вже просто не витримую. Але в той же час, дайте мені ще, бо це надзвичайно ❤️‍🔥 Четверта книга і остання має бути розвʼязкою до всього, до Бога, до Іншого, до другої Офеліі і я з нетерпінням її чекаю.

Оцінка 10/10. Друга частина виявилась ще цікавішою за першу. Події неслись просто галопом, часу нудьгувати взагалі не було. Головна героїня стає впевненішою в собі та сильнішою. Торн все такий же загадковий та із своїми секретами, але нам їх потроху починають привідкривати. Дуже цікава історія Фарука. Вже хочеться скоріше дізнатися його історію, та й всіх духів ковчегів. Читаєш книгу і не можеш зупинитись, так хочеться дізнатись що ж там далі. Єдине, що найбільше було притягнуто за вуха, це зізнання Торна в коханні. Не було якоїсь іскри між ними чи чогось подібного, тому це зізнання звалилось зненацька, як сніг на голову. Кінцівка, звісно така, що хочеться якнайскоріше взяти до рук наступну частину.

Чудове продовження першої частини! Історія стає ще захопливішою. З нетерпіння чекаю коли почну 3-тю частину!

Це продовження книги «Зимові заручини». Друга частина з тетралогії «Крізь дзеркала». У цій книзі Офелію призначають казкаркою (не чтицею, як написано в анотації🙂) при дворі Фарука. Згодом вона починає отримувати листи з погрозами смерті, якщо вона не скасує весілля із Торном. Такі ж листи, виявляється, починає отримувати не лише Офелія, а й інші люди. Люди, які жили в Місяцесяйві — найбезпечнішому місці на ковчезі. Але потім усі ці люди починають зникати…

Книга мені сподобалася, я була рада повернутися у цей всесвіт і знову прожити дні з героями. Але чомусь враження від цієї частини лишилися не такими яскравими та сильними, як від першої. Можливо, через те, що «Зимові заручини» — третя книга, яку я прочитала після повернення. А зараз я вже прочитала близько 30 книг у різних жанрах і маю, з чим порівняти. Думаю, у цьому причина.

Якщо в першій частині шморгання носом і постійний страх Офелії я сприймала мило, як особливість персонажки, її родзинку. То в цій частині ці родзинки мене вже дратували. Приблизно 450 перших сторінок Офелія постійно лякалася і шморгала носом, проте в кінці вона нарешті зросла. Нарешті вона змінилася і заявила про себе.

Також мене дуже потішив розвиток відносин між Офелією і Торном. Я люблю слоуберн, тому мені подобається, як повільно та гармонійно все в них відбувається. Хоча, читаючи кожну їхню взаємодію, я подумки кричала: «ТА ПОЦІЛУЙТЕСЯ УЖЕ»😂 (❗️спойлер❗️так і сталося в принципі, але результат був невтішний😁)

Сюжет теж цікавий і динамічний. Не лише Офелія отримала розвиток своєї арки, а також Торн, Фарук, Беренільда та інші важливі та другорядні персонажі, які лишаються з нами з першої частини❤️

З великим задоволенням і дуже швидко прочитала другу частину тетралогії Крізь дзеркала - Викрадені з Місяцесяйва.
Друга книжка видалась більш наповнена пригодами ніж перша. Хоч і коли читаєш - добре простежується стан ГГ "нічого не зрозуміло, але дуже цікаво")))
Світ наповнений інтригами, політичними іграми місцевої знаті, де кожен переслідує власні інтереси. Герої постійно змінюють маски, то вони жахливі покидьки, то наче ні...то наче непогані люди, а ні - жахливі покидьки)
Дуже переживала за Арчібальда - люблю цього "покидька")))))
Із задоволенням продовжу читати про пригоди Артимідиного дитя та розгадувати загадки цього Світу.

▫️«Отаке життя на Полюсі: хай би куди пішов, хай би що робив, небезпека чигає на тебе щодня»

Офелію раптово призначають другою казкаркою. І ось той момент, коли, напевно, можна жити спокійно, просто розповідаючи казки? 🤓

Та головна героїня починає отримувати дивні листи з погрозами скасувати весілля 👀

Разом з цим, стає відомо, що пропадають люди…

Чи повʼязані ці події? 🫣

Офелії доведеться взяти все в свої руки і почати більш глибоко копати, щоб дізнатися правду…

Як будуть розвиватись стосунки заручених? Та, що саме дізнається Офелія? 🤔

▫️«Кожна людина має право грати зі своїм життям, як із гральними кістьми. Гра дає випадкові результати, що перевищують будь-які пересуди. Якщо ними махлюють, то вони втрачають будь-який сенс»

Ця частина була повільнішою, ніж попередня. Проте, мені все одно було цікаво! 🤤

Багато цікавих моментів, мало стереотипних поворотів, класно прописаний, деталізований світ - те, що треба 😍

Але тут не варто очікувати аж такого розвитку відносин головних героїв, проте все ж таки трішки щось буде 😉

Цікаво, що буде далі? 🤭 Тепер чекаю наступну частину 😍

Цікава книга, добре прописаний світ. Мені дуже подобається взаємодія головних героїв, тому чекаю на продовження✨️😊

Нетипове, незвичне і дуже насичене фентезі від французької авторки. Достойне продовження циклу Крізь дзеркала.

Сказати, що я в захваті – це нічого не сказати. Дуже якісно продуманий і деталізований світ, де кожна родина має свої магічні здібності і бореться за прихильність Духа родини.
Мені дуже сподобалася атмосфера стімпанку, закохала в себе головна героїня, дуже смішний і цікавий персонаж. Маленька, в окулярах, незграбна, але завжди в центрі смертоносних подій. Так, це не те фентезі де автор приділяє опису кохання та емоцій - як хто на кого глянув, чи доторкнувся і тд. Ця книга саме про пригоди, і хоч загальна атмосфера книги трішки дотепна в ній присутня безліч таємниць, небезпек та магії.

Дуже круте середовище створив автор, летюче місто з чисельною кількістю просторових аномалій, міражів і потаємних кімнат. Атмосфера королівського двору додає приємної вишеньки на торті, ну а магія тут це спосіб дізнатися чужі таємниці та зіштовхнути з драбини статусів лордів і дворянство в самий низ, і добре якщо не вбити.
Мені так сподобалася ця книга, що емоції переповнюють і не можу нормальний відгук написати)))

Однозначно раджу до прочитання, особливо в зимовий період, адже все відбувається в суворих умовах Півночі, де і люди суворіші та холодніші по своїй природі.