《Знаючи, що колись усе закінчиться, ми не можемо просто нічого не робити. Наче всередині нашого серця є оцей рушій - бажання щось робити.》
П'ятий том дав натяк на цікавий фінал, тож з'явилася надія на щось більше у безцільній подорожі дівчат, певна ціль, повернення кудись. Проте для мене шостий том і фінал цієї історії не виправдав очікувань. Він був навіть більш похмурим, ніж вся історія.
Проте, ця подорож із самого початку була набором фрагментів, які передавали більше атмосфери, ніж сенсу та порушквали екзистенційні питання. Тож в цілому, мені сподобалась історія, колись перечитаю. Але цей том оцінюю на трієчку.
Анонім
Історія розповідає про двох маленьких дівчат, Чіто та Юурі, які подорожують знищеним світом, намагаються (ви)жити та задаються питанням, що ж сталося з людством.
Мангака не боїться показувати панорами зруйнованого міста. Навпаки, такі масштаби у порівнянні з маленькими силуетами дівчат лише демонструють їхню самотність у цьому світі.
Те саме можна сказати й про стиль манги - "недбалі", "швидкі" лінії, які додають акцент до загальної атмосфери хаосу та розгубленості. Ти віриш, що сталося дійсно щось страшне та вирішальне для людської цивілізації, а Чіто та Юурі доводиться виживати в тому, що від неї залишилося.
Автор неначе сам задає питання до людей через призму невинних дитячих питань: "що таке війна", "навіщо вона потрібна", "невже люди не могли зробити більше їжі замість такої величезної кількості зброї". Такі прості фрази, сказані дівчатами під час поїздки, проте такі важливі та особливо актуальні питання нашого сьогодення.
Мене зацікавила історія, хочеться дізнатися про цей світ більше. З нетерпінням чекаю, коли приїде другий томик 🤞
Анонім
Хороший том, деякі моменти мене дуже зачепили, сподобався значно більше за попередні. Тут більше моментів дружньої близькості та невеличких радощів.
Тут знову бачимо нагадування, що від людської цивілізації можуть лишитися тільки руїни та витвори мистецтва.
《 Якщо ми можемо поділяти якісь почуття з людьми із глибокої давнини...це вражає 》
Також дівчата знаходять картину, створену минулою цивілізацією, яка відображає жах і сум переповненого бетоном мегаполіса. Проте, для нас ця картина - можливе майбутнє. Чіто та Юурі теж залишають свій слід в цій історії, свою власну картину.
《 Це може бути останньою картиною, залишеною людством. 》
В кінці ми бачимо шматочок із дитинства дівчаток. Дізнаємося, що в них була домівка та чому вони її втратили, з чого почалася її подорож. Насправді кінцівка цього тому дуже сумна, але мені припала до душі.
Анонім
Котолог
