голодні ігри у світі магії з точки зору профі, всі вони - слизеринці, а їхні батьки - смертежери. кожне покоління сім сімей у містечку Ільвернат відправляють одного підлітка на турнір на смерть. переможець отримує для своєї родини контроль над джерелом високої магії. цього разу завдяки скандальній книжці про турнір знає весь світ, і учасники стають справжніми зірками для репортерів. і хоча ідея смертельного турніру не нова, читається це захопливо. історія подається від POV кількох персонажів, але не від усіх учасників. це одразу наштовхує на думку: ті, хто має власний голос, точно виживуть чи дійдуть до фіналу, а побіжно згадані — просто масовка [в чомусь я таки мала рацію]. магія тут просто чудова. дуже елегантна ідея з коштовним камінням та прикрасами для заклять і проклять, естетика продумана на п'ятірку. світ цікавий, хоч авторки і поскупилися на інформацію про те, що відбувається поза цим містом. читала, що багатьом не заходив темп — мовляв, динаміка і сам турнір починаються надто пізно, бо половину книги нічого не відбувається, окрім підготовки до турніру. з власного досвіду скажу: я читала книги, де динаміка починалася ще пізніше, тому мені такий темп був абсолютно ок. але є один великий нюанс. у тексті так багато і так часто повторюється мантра «усі вони лиходії, вони лихі», що від цього втомлюєшся. проте направду жодних доказів цієї «лиходійності» в тексті немає — це просто слова. той факт, що підліткам треба вбивати одне одного на турнірі, не робить їх поганцями. вони швидше заручники ситуації та власних аб'юзивних сімей. коли доходить до битви, жоден з підлітків не поводиться як канонічний злодій. тому часом виникали думки: «а скільки слів-то було!». словом, хотілося чогось справді кривавого, жорстокого, але не варто забувати, що це young adult, тож і градус лиходійства відповідний. плоттвіст із чаротворцем мені також вгадався легко, тут обійшлося без вау-ефекту, але, думаю, всі його розгадають. надто вже часто цей персонаж підставляється. 🏷 тропи: • турнір на виживання; • сіра мораль; • абьюзивні батьки; • знайдена сімʼя; • від ненависті до кохання. ✨ щодо атмосфери, вона тут дуже похмура, але естетична. прокляття, що заковані в кристали, фамільні маєтки, темні ліси і запах крові, змішаний із запахом дорогих парфумів. 🪶 теми: • тягар сімейної спадщини - чи можеш ти йти проти родини?; • медіа та жорстокість - коли журналісти роблять з підлітків, що йдуть на смерть, зірок; • ілюзія вибору в системі, яка створена тебе знищити. ➕ плюси: • система магії з кристалами і закляттями; • читається легко; • мені було легко все візуалізувати, добротний грунт для екранізації. ➖ мінуси (імхо): • певна передбачуваність щодо деяких персонажів; • довга розкачка турніру, але для мене це не було таким вже мінусом. • фінал книги не є фіналом турніру. власне, фінал «Лиходіїв» обривається на півслові, тому якщо у вас на руках лише перша частина, потурбуйтеся, щоб поруч лежала і друга. як на мене, ці дві частини взагалі можна було не ділити, а видавати одним великим томом як завершену історію. загалом — це хороша магічна гра на виживання. продовження читатиму, бо цікаво, чим усе закінчиться для цих героїв.

Мені дуже сподобалася друга частина дилогії. Як і перша книга, вона динамічна, захоплива й тримає в напрузі до самого фіналу. Герої настільки добре прописані, що здається, ніби проходиш усі випробування разом із ними. Попри те, що сюжет побудований навколо магії, світ виглядає цілісним і логічним, тому в нього легко зануритися й повірити. Особливо сподобалося, як персонажі поступово розкриваються, показуючи свої сильні й слабкі сторони, через що за кожного щиро переживаєш. Не хочу спойлерити, але якщо вам подобаються історії з магією, небезпечними випробуваннями, командною роботою, непростими рішеннями та героями, які змінюються протягом сюжету, то дуже рекомендую цю дилогію. Для мене це була захоплива історія, від якої складно відірватися. Взагалі, я дуже люблю все магічне, і в мене в дитинстві була мрія мати якісь надприродні сили)

Почала цю книгу завдяки Лібраріусу, бо вони вибрали цю книгу для клубу читачів в цьому місяці, і це крутий початок! Мені дуже сподобалось, тут і цікавий сюжет, і неординарні герої, я навіть до кінця не могла визначитись за кого ж я вболіваю, бо хотілось аби вижили всі в цьому турнірі. Оповідь ведеться від кілької героїв, кожен з яких має свої таємниці, свої цілі та плани. Якщо коротко - це щось типу «Голодних ігор» з використанням магії. Сім родів магів обирають героїв для участі у смертельному турнірі, де переможець отримує контроль над таємним джерелом високої магії. Але цього разу все пішло не за планом.

В перших розділах нам ніби між іншим нагадують про основи світоустрою і події першої книжки — я це ціную, бо я б ще години три намагалась пригадати, що там до чого. 📖 Загалом друга частина сподобалась мені більше, ніж перша. Це справді цікаве фентезі з дуже незвичною магічною системою, давнім прокляттям, турніром на виживання, декількома любовними лініями (пробудження бісексуальності приєднується до чату), похмурою атмосферою, змовами, зрадами та неочікуваними сюжетними поворотами. Тепер детальніше. Що мені сподобалось найбільше? 💍герої В першій частині мені не вистачило розкриття персонажів, але друга частина це виправила. Тут було більше про їхні думки, переживання, сумніви, погані рішення, продиктовані почуттям обовʼязку, болем чи бажанням вижити. Герої втомлені, злі, розчаровані. І вони не можуть вийти з турніру «чистими» — їм доводиться приймати рішення, які когось ранять, доводиться ставити себе на перше місце, доводиться торгуватись з совістю і йти на компроміси з тим, у що завжди вірили. І мені дуже сподобалось, що тут не було миттєвих трансформацій, герої не ставали святими просто тому, що в один момент такі: «ой, ну може і не треба всіх вбивати?». Вони дуже поступово, крок за кроком, ламали те, що було вбудоване в них від самого народження — очікування, страх, заздалегідь написані сценарії. Я вірила кожному з них, співчувала їм та злилась разом з ними. ☠ турнір Це не той випадок, коли учасники борються за перемогу, бо керуються жадібністю чи бажанням отримати владу та вплив. Це історія про те, що робити з механізмом, який століттями перемелює дітей і називає це традицією. І персонажі починають ставити питання не «як виграти?», а «що, якщо не грати взагалі?». І це одна з найкращих речей у цій дилогії для мене. Я бачила відгуки, в яких читачі говорили, що це «Голодні ігри», але з магією, але це не зовсім так. Як на мене, ця дилогія більше про внутрішні рани, ніж про революцію та велике повстання. Це битва декількох важко зранених підлітків проти всіх — системи, прокляття, навіть власних сімей. Що мені не дуже сподобалось? ⌛️ темп Місцями книжка повільніша, ніж хочеться. Місцями союзники змінюються так швидко, що ти сидиш і думаєш: «бляха, ви там всі нормальні?». Місцями стільки всього відбувається, що хочеться просто відкласти книжку і відпочити, бо подій забагато. І так, іноді здавалось, що 576 сторінок — це забагато. Загалом дилогія мені десь на 4 зірочки — читати дуже цікаво, але якщо ви шукаєте легеньке янґ едалт фентезі зі стовідсотковим хепі ендом, то це не воно🙂

Задум був дуже цікавий: ? ігри на виживання, які проводяться раз на 20 років серед нащадків одних і тих самих семи родин; ? магія різних видів і рівнів, якою за допомогою заклинань можна заряджати персні і користуватись ними доти, доки магія не вичерпається; ? сім могутніх артефактів з унікальними властивостями та арена з сімома Реліквіями; ? прокляття з суворо регламентованими правилами (і шанс спробувати зламати його); ✍ pov чотирьох учасників цього турніру (що дає нам змогу дізнатись про них більше та почати переживати за долю кожного з них). Але реалізація цього задуму мене розчарувала - ми отримали хороший початок, досить цікавий кінець і дуже нудну середину. Трошки детальніше про героїв: ⏺ Алістер - фаворит змагань, якого з дитинства готували до ролі лиходія. Для нього немає іншого варіанту, окрім як перемогти і зберегти для своєї сім‘ї доступ до високої магії. ⏺ Ґевін - аутсайдер, чия родина ніколи не вигравала, тож він змалечку знав, що не зможе розраховувати на підтримку спонсорів чи потужні заклинання, і в якості стратегії обрав посилену фізичну підготовку та дослідження слабких місць суперників (а згодом вдався і до більш ризикованих кроків). Та дві колишні подруги: ⏺ Ізобель - перша відома учасниця змагань, від якої відвернулись всі, коли вона стала «обличчям турніру». Сильна та вольова дівчина, яка погодилась на участь лише під тягарем провини та страху перед батьком, і свято вірить в те, що перемога зможе виправити все, що в її житті пішло не так. ⏺ Брайоні - могутня та вправна претендентка, яка завжди знала, що саме вона представлятиме свою родину, і мріяла про славу та визнання, які принесла б їй перемога в турнірі. А також троє учасників, pov яких нам не дали, і, сюрпрайз-сюрпрайз: серед них є колишній однієї з дівчат. В цілому тут в нас є дві ненав’язливі любовні лінії між суперниками, багато інтриг, несподівані сюжетні повороти, а станом на останню сторінку книжки турнір все ще триває. Тож, хоч ця книжка для мене на 7/10, другу частину дилогії я читати буду? *тяжко зітхає*

Поки що ставлю хитку четвірку, хоча кінцівка була такою, що негайно вимагає другу книгу! Може, мої враження трохи спотворені через те, що я читала перед сном, і потім доводилося перечитувати деякі моменти, бо увага постійно втікала Задум просто шикарний: таємний турнір, давнє прокляття, чароперсні, реліквії. Поступово відкривається історія кожної із семи таємних сімей завдяки їхнім обраним учасникам. Мені сподобалося, що авторки представили нам усіх персонажів, розкрили їхні болючі місця та показали сильні сторони. А ці таємничі вставки з іншої книги, що з'являються на початку кожного розділу, постійно підживлюють інтерес і дають ту цікаву інформацію про сім'ю, яка щойно почала розкриватися Я не прив’язалася емоційно до жодного персонажа, місцями навіть трохи їх плутала, згадуючи, хто є хто, але однаково переживала за всіх. Книга цікава, легка, і назвати її винятково підлітковою досить важко, хоч головні герої — саме підлітки Але ось що бісить найбільше - це той момент, що дорослі лоби не знайшли жодного цивілізованого виходу! Вони з малечку готували своїх дітей до участі в турнірі, і їм було абсолютно нормально знати, що когось із них обов'язково вб'ють. Там такі моменти з дитинства, що хочеться буквально накинутися на цих батьків! Аргх! З Голодними іграми її можна порівняти лише тим, що це турнір на виживання, де переможець отримає все, включаючи життя. Однак тут усе просякнуто магією: вона продається у спеціальних магазинах, виготовляється на замовлення. Чари тут усюди, від маленьких дрібничок до чогось по-справжньому серйозного і могутнього

«Всі ми лиходії» — це мрачне готичне полотно про амбіції, зло і вибір, що формує людину — або монстра. Раз на покоління сім могутніх родин висувають своїх нащадків у магічний турнір за право володіти необмеженою силою — стародавньою, дикою і некерованою. Переможець отримає все. Решта — лише пам’ять про поразку. І тут Голодні ігри можуть видатися знайомими: молодь, примус, змагання на виживання. Але в романі Фуді та Герман усе значно... темніше. Якщо Голодні ігри — це критика тоталітарного суспільства, де учасники намагаються зберегти свою людяність серед жорстокості, то «Всі ми лиходії» — це дослідження того, як далеко люди готові зайти. Герої тут — не жертви системи. Вони — її спадкоємці. Їх виховували, щоб боротися, зраджувати, вбивати. І більшість із них цілком із цим згодні. Але найбільша сила книги — внутрішні конфлікти. Автори показують, як межа між добром і злом не просто розмита — вона може змінюватися залежно від погляду, минулого, любові чи болю. І часом ти сам не знаєш, герой ти у власній історії — чи лиходій у чужій. Стиль роману — атмосферний, густий, з елементами готики й темної романтики. Це книга, що огортає, як оксамит у холодному замку: красиво, моторошно, зворушливо. «Всі ми лиходії» — це естетика аморальності. Це Голодні ігри, де ніхто не шукає спокути, лише влади. І саме тому вона така притягальна.

Оце був «ВАУ» ефект ‼️ Це була неймовірна історія, яка захопила мене з перших хвилин читання! Загалом, моє враження надзвичайно позитивне, я вірила всім персонажам, деякі мене бісили, деякими я захоплювалась, за деяких було сумно, за деяких раділа, як за рідних. І протягом книги мої думки змінювались про героїв, що я особливо люблю в книжках❤️ Тому ця історія в моєму серденьку залишилась надовго. Я закінчила читати її два дні тому, досі думаю про неї і не можу припинити.