Книга супер👍 Нарешті сюжет на який ми чекали, дуже цікавий насичений та довершений, хочеться продовження 🔥 але от що, навіть попри сюжет, мені не вистачило більше романтики 😂 ну зовсім трішки 👌🏻 А так, вайб Декстера 10/10, просто постріл в серце. Тим, хто не боїться крові та відвертих описів, це знахідка. ❤️
Анонім
Я не можу сказати, що "М'ясник та Чорна Пташка" погана книга (колись можливо я взагалі поміркую про ці категорії), я не можу сказати навіть, що я не ЦА книги (я читаю любовні романи й неіронічно можу отримати від них задоволення). Проблема в презентації книги, що викликає деякі очікування. Розумієте, коли в книзі дві сторінки тригер-ворнінгів і приписка на кшталт "якщо вам подобається-то вам сюди", то вже якось чекаєш деталізації, а не просто згадок. Взагалі від книги про двох серійних вбивць, що полюють на інших вбивць, я очікувала розслідувань, переслідувань спецслужбами, заплутаних мотивів, екшну, відчуття небезпеки під максимально жахаючий естетизм. В результаті екшну є пару розділів, естетики пару сцен (і потім ніхто не згадує про павутину Слоун). Розслідування зведені до "ми поза кадром все зрозуміли". Чесне слово, якби замінити вбивства на екстремальні види спорту (з мінімальними змінами, наприклад, замість клітки і трупу Слоун кинув напарник по спелеотуризму десь в проваллі, а Ровен витяг, чи замість маніяка, який її побив, вона зірвалася на підйомі під час скелелазіння та Ровен її повіз до брата, бо ближче за все) то логіка історії не те що не втратилася б – її стало би більше. Навіть минуле не треба міняти, бо "ми пережили лайно і це зробило нас адреналіновими наркоманами, що не всі одобрюють і розуміють" прекрасно вписується в концепт. Якби книга не презентувала себе, як історія про вбивць, дуже чорна, дуже сповнена соціопатів і чорного гумору – очікування явно були б іншими. І не залишилося б враження, що мене десь обманюють. Загалом мені не вистачило, окрім власне тематики вбивств і розслідувань, сюжету. В сенсі, вся книга побудована за принципом: кілька розділів справа, кілька розділів суто особисте життя героїв. Причому під час справи левову частку вони фліртують. Справи дуже умовно пов'язані. Знову ж: було б це одне довше розслідування й пошук слідів маніяка на всю книгу з фінальним вбивством – сильніше чіпляло б. А тут це реально сприймається скоріше тлом, яке можна замінити на майже будь-яке інше. І щодо стосунків, я дуже часто скаржуся на відсутність конфлікту. Не в сенсі "герої не сварилися", а в сенсі "чи щось їм заважало". Якби ми не були постійно в голові й Ровена, й Слоун – можна було б ще казати, що ми не бачимо всієї картини і тому не знаємо разом з фокальним персонажем про почуття іншого. Але ж ні. Ми знаємо, що вони одне одного хочуть. Вони знають, що вони одне одного хочуть. Всі їхні друзі й рідні підтримують. Єдина проблема – страшно псувати дружбу стосунками. І причина легітимна, але як на мене вона не сприймається достатньо яскраво, щоб стати головною ідеєю книги. Плюс знову ж: якби це була історія про пару, що має звичайні роботи, але раз на рік лізе в небезпечні печери чи стрибає з тарзанкою – то фокус на стосунки не відчувався б так сильно "мені недодали". Проте навіть тоді всього конфлікту "ми не певні чи друзі, чи хочемо роман" було б мало.
Анонім
Спочатку все виглядає як гра — трохи трилеру, трохи божевілля, трохи романтики. Але чим далі, тим більш помітним стає їхній потяг один до одного. Якщо ви читали Люсі Скор, то впіймаєте знайомий вайб — тільки тут додається трішки трупів і чорного гумору (був момент, коли я засміялась в голос). Я люблю, коли книжка тримає в напрузі, і ця саме така. Герої вбивають поганців — і ніби це не ок, але ти ловиш себе на думці «ну й правильно, так йому і треба». Можливо, мені трохи бракувало глибини в описах героїв, але це вже більше мої заскоки. Бо загалом дует вийшов харизматичним і органічним — без крінжу, без перекосів. Це таке дивне, огидне й водночас дуже кайфове поєднання трилера з ромкомом. Іноді жорстке, іноді навіть миле. Але точно драйвове. І ще я влучно почала її читати, в ідеальний момент по настрою. Якщо вам хочеться історії з вогником, трохи мʼяса, трохи хімії і мінімум моралізаторства — це воно.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
