Книга Селзника - це щось нове і захопливе для книголюба. Це водночас історія, арт-бук, екранізація та шедевральне втілення праці видавництва! Починаючи від оформлення - це захват. Хто уже був знайомий із фільмом, буде приємно вражений тим, як вдало передано зображення та кадри, до того ж у книжці детально описані джерела, а це погодьтеся не часто зустрінеш у художніх виданнях. «Винахід Гюго Кабре» — захоплива та магічна оповідка, яка переносить читача у Париж 1931 року. Ми знайомимось із маленьким сиротою, який захоплюється механізмами та одного дня знаходить малюнок, що переверне його світ з ніг на голову. Кіно, вокзал, загадки та таємниці, приправлені французьким шармом та дрібкою магічного реалізму - просто формула успіху) Хто хоч трішечки цікавився історією виникнення кінематографу - точно оцінить. Подаруйте собі цю книгу, милуйтеся нею на полиці, гортайте та читайте, вона цього варта!

Книга дуже круто написана! Якби вона була б без малюнків, то не була б така цікава. Я притримуюся думки, що картинки в книжах - заяві. Але цю книгу уявити без малюнків неможливо. Загалом сподобалася, але можна було трохи більше тексту.

Унікальна у своєму роді книга з дуже цікавою історією, що поєднує у собі графічний та текстовий роман. Про роман «Винахід Гюго Кабре» я дізналася у 2011 році, коли подивилась фільм Мартіна Скорсезе(!) «Хранителі часу», який виявився екранізацією цієї книги. Книга нам розповідає про хлопчика Гюго Кабре, який втратив батька і його взяв до себе дядько, що був вокзальним годинникарем. Потім і дядько зникає. А Гюго так боїться потрапити у сиротинець, що вирішує продовжити таємно жити на вокзалі й доглядати вокзальні годинники. Тяжко живеться хлопчику. Та весь свій вільний час Гюго витрачає на те, щоб відремонтувати автоматон - антропоморфну механічну ляльку- єдине, що лишилось йому на згадку про батька. А щоб знайти необхідні деталі краде механічні іграшки з вокзальної крамниці. Але одного дня лялькар його ловить на гарячому і тут починається історія, що врешті невідривно повʼяже Гюго… Зі світом кінематографу. Я дійсно отримала величезне задоволення від читання і споглядання цієї книги. Історія чиста, добра, цікава, з неочікуваними сюжетними поворотами і легко написана. Головна особливість книги - величезна кількість малюнків, виконаних автором. І вони тут не просто ілюструють якісь події книги, а є повноцінним оповідання. Ба більше, частіше саме динамічні сцени ілюструють малюнки, що робить оповідання стрімким і яскравим, адже тут підключається фантазія читача. Це дуже цікаво, коли текст обривається і йому на зміну йдуть малюнки, які стрімко змінюється, наче кадри німого кіно. І саме до німого кіно, і першопрохідника ігрового кіно (бо спочатку воно було тільки документальним) Жоржа Мельєса автор і привертає нашу увагу і вшановує його памʼять. Так, Мельєс дійсно існував, і його біографія надихнула автора на написання цієї історії. Він також розмістив у книзі декілька фотографій кадрів з фільмів Жоржа Мельєса. Не дивлячись на обʼєм видання, історія коротенька і її можна прочитати за один вечір. Однак якість видання і незвичний формат, роблять книгу Брайана Селзника справжнім арт-обʼєктом і окрасою будь-якої бібліотеки. Рекомендую! Рекомендую! Рекомендую!