Роман, наповнений жіночою енергетикою, що сплітає долі навіть через 200 років.

Історія розповідає про трьох абсолютно різних героїнь:
Одна – аптекарка, яка наприкінці 18 століття у Лондоні торгує отрутами. Але таємно. І продає їх лише жінкам. І тільки якщо отрути будуть спрямовані не проти інших жінок.
Друга – зовсім юна дівчинка, яка якось приходить у таємну лавку отрут, щоб придбати цю саму отруту на прохання своєї пані.
Третя - наша сучасниця, яка, переживаючи драму в особистому житті, приїхала до Лондона. І за збігом обставин була залучена до розслідування таємниці зникнення аптекарки, яка наприкінці 18 століття у Лондоні таємно торгувала отрутами.

Це цікава та небанальна історія. Вона написана про жінок і для жінок. Просочена духом фемінізму, вона, тим не менш, не рясніє закликами до захисту своїх прав. А лише протиставляє два світи – де у жінок є право вибору, як розпорядитися своєю долею та світу, де такого права не було.

У книзі є інтрига, таємниця, дрібка магічного реалізму. Тут чимало драматизму у долях героїнь. А від історії кохання аптекарки стає справді боляче. Хоча будь-яка зрада завдає біль, трагічність її історії авторка викрутила максимально.

Місцями розповідь наївна і часом долі героїв, події та деталі складаються очевидно і передбачувано. Тим не менш, книга дуже легко і швидко читається, залишає приємний «світле» післясмак. Ця книга для відпочинку, і незважаючи на драматичну складову, може допомогти відволіктися від повсякденних тривог.

Унікальна у своєму роді книга з дуже цікавою історією, що поєднує у собі графічний та текстовий роман.

Про роман «Винахід Гюго Кабре» я дізналася у 2011 році, коли подивилась фільм Мартіна Скорсезе(!) «Хранителі часу», який виявився екранізацією цієї книги.

Книга нам розповідає про хлопчика Гюго Кабре, який втратив батька і його взяв до себе дядько, що був вокзальним годинникарем. Потім і дядько зникає. А Гюго так боїться потрапити у сиротинець, що вирішує продовжити таємно жити на вокзалі й доглядати вокзальні годинники.

Тяжко живеться хлопчику. Та весь свій вільний час Гюго витрачає на те, щоб відремонтувати автоматон - антропоморфну механічну ляльку- єдине, що лишилось йому на згадку про батька. А щоб знайти необхідні деталі краде механічні іграшки з вокзальної крамниці. Але одного дня лялькар його ловить на гарячому і тут починається історія, що врешті невідривно повʼяже Гюго… Зі світом кінематографу.

Я дійсно отримала величезне задоволення від читання і споглядання цієї книги. Історія чиста, добра, цікава, з неочікуваними сюжетними поворотами і легко написана.
Головна особливість книги - величезна кількість малюнків, виконаних автором. І вони тут не просто ілюструють якісь події книги, а є повноцінним оповідання. Ба більше, частіше саме динамічні сцени ілюструють малюнки, що робить оповідання стрімким і яскравим, адже тут підключається фантазія читача.
Це дуже цікаво, коли текст обривається і йому на зміну йдуть малюнки, які стрімко змінюється, наче кадри німого кіно.
І саме до німого кіно, і першопрохідника ігрового кіно (бо спочатку воно було тільки документальним) Жоржа Мельєса автор і привертає нашу увагу і вшановує його памʼять. Так, Мельєс дійсно існував, і його біографія надихнула автора на написання цієї історії. Він також розмістив у книзі декілька фотографій кадрів з фільмів Жоржа Мельєса.

Не дивлячись на обʼєм видання, історія коротенька і її можна прочитати за один вечір. Однак якість видання і незвичний формат, роблять книгу Брайана Селзника справжнім арт-обʼєктом і окрасою будь-якої бібліотеки.

Рекомендую! Рекомендую! Рекомендую!

Книга, за фасадом детективної історії якої, ховається важливе питання про те, чим є насправді шлюб та сім’я і як навчитися розуміти та дійсно довіряти тим, хто поруч?

Головна героїня книги – сильна, талановита та дуже розумна Ханна. Вона всім розумом та серцем кохає свого чоловіка, з яким одружилася рік тому. Та є одна проблема – чоловік раптово зникає, коли керівництво ІТ-компанії, де він працював, звинувачують у шахрайстві. І єдині слова, які він залишає у записці своїй дружні: «Захисти її». Ханна розуміє, про кого йдеться – про прекрасну 16-річну доньку чоловіка Бейлі, яка терпіти не може свою мачуху.

Після певних роздумів, Ханна розуміє, що у чоловіка було багато таємниць і від неї, і від доньки. Але сидіти на місці вона не змозі, тож разом із «колючим» підлітком, вирушає на пошуки відповідей. І вони їх точно шокують!

Це той дуже рідкісний випадок, коли, як то кажуть, зійшлися всі зірки! Коли в книзі мені сподобалося все: сюжет, літературна мова, бомбезне оформлення та неймовірно вдалий й красивий український переклад.

Роман дуже напружений, але читається на одному подиху. Лінійне оповідання перемежовується із згадками подій минулих часів. У ньому немає нудно-солодкої любовної лінії – і це неаби-який плюс!

Авторка створила цікавого й сильного персонажа, дала їй історію та психологічний підтекст – Ханна сильна жінка, успішна у своєму ремеслі й жадає навчитися бути матір’ю для своєї падчерки. Так само вдало вийшов персонаж дратівливої підлітки, яка вчиться розпізнавати, кому можна довіряти насправді. Другорядні персонажі також цікаві та запам’ятовуються.

Єдиний, хто так і лишився загадкою для мене – це чоловік Ханни, той самий, що зник. Чи він дійсно кохав свою дружину, чи просто шукав людину, якій зможе довірити свою доньку? Є в мене ще декілька питань до нього, але то вже спойлери.

Загалом я лишилася дуже задоволеною читанням, відпочила та отримала справжню літературну насолоду.
Однозначно рекомендую!