Важко... Важко, але дуже потрібно читати книги наших військових. І не для того, щоб оцінити стиль написання, гострість сюжету чи ще якусь там білібірду, а щоб хоча б трохи наблизитися до розуміння світогляду людини, яка пройшла 7 кіл пекла і повернулася іншою людиною, з іншими цінностями і світоглядом. Коментарі тут не доцільні, а тільки цитати автора. ...Війна навколо, вона скрізь, нею отруєна вся Україна, нею інфікований кожен українець, навіть якщо він цього не усвідомлює... ... Ми ж усі давно не відчуваємо один одного. Ті, що вилізли з окопів, не відчувають тих, що втратили близьких. А ті, що втратили дім, - тих, що втратили свою честь. І вся ця мішанина досвідів, уся ця травмована маса житиме під одним дірявим дахом. І якось уживатиметься, й разом лагодитиме той дах, і разом зазиратиме за спини одне одному, оцінюючи досвід одне одного, порівнюючи зі своїми і втрачаючи комунікаційний ґрунт під ногами... ❤️‍??

Книжка важка і похмура, але водночас по-своєму мелодійна - розповідає про важкі 90-ті з їхньою бідністю, рекетом і, здавалося б, безнадією. Щось тригерить, щось викликає ностальгію - але точно не залишає байдужим. Книжка затягує немилосердно - другу половину "проковтнула" за один день, бо не могла відірватися. Артем Чех, безумовно, талановитий український письменник зі своїм неповторним стилем, дуже раджу познайомитися з його творчістю.

Неймовірно насичений випуск, легендарний пул авторів та авторок, окремий респект за двомовність, чудовий подарунок для іноземного друга!

Книга про Америку ХІХ сторіччя, що описує проблематику України ХХІ сторіччя... Привіт, любителі книжок та котиків?? Нарешті ми готові ділитись відгуком про "Пісню відкритого шляху" Артема Чеха. Якийсь час вона настоювалась в нас на поличках, бо трохи відлякував її обсяг? Ще й відгуки в стилі: "книга, де 500 сторінок нічого не відбувається, а герої просто кудись їдуть", теж не додавали нам натхнення взяти її в лапки? Як же ми помилялись?Ті, хто говорили, що тут нічого не відбувається, а ви точно цю книжку читали??Та ж тут на кожній сторінці з героями щось відбувається. Кожна зустріч або віщує нові небезпеки, або додає черговий пазлик у картину світу. Багато моментів провокують роздуми щодо історії України, бо паралелі між рабством і кріпацтвом очевидні, і російсько-української війни. Ми бачимо ті ж проблеми: винищені міста та села поблизу фронту, людей, що втомились від війни, військових, що вже не на війні, але носять її з собою у снах. Порушуються питання ПТСР, психічних розладів, інвалідності, расової нетерпимості. Велика увага приділена людській фізіології, комусь це може бути огидним, але, так вже сталось, що люди змушені какати — це природньо. А в жінок ще й менструації є, що теж природньо. І ми аплодуємо стоячи автору за позицію, що жінки це не казкові принцеси, які не какають і від них не воняє, а звичайні люди. Сподобалось, що головна героїня тут не показана, як дама в біді. Якщо від читання вас зупиняє тема війни? Не зупиняйтесь — описів воєнних дій практично немає , війна є тлом, вона в спогадах і рефлексіях персонажів, але не тут і зараз. Боїтесь кривавих сцен? Що ж, такого трошки є. Якби не було, то книга була б абсолютно відірваною від реальності. Тому, тут є жорстокість стосовно темношкірих, бандформування, що грабують і палять села. Все це має бути, бо як інакше ми зрозуміємо, як воно жити в час, коли навколо вирує громадянська війна. Але до "Кривавого меридіану" Кормака Маккарті далеко. Ви, мабуть, вже зрозуміли, що нам дуже сподобалось. Ми б із задоволенням перечитали ще не раз. Оцінюємо на 9/10?і щиро радимо усім. Чому не 10/10? Бо нам не сподобалась змазаність фіналу? Ми б із насолодою прочитали ще 400 сторінок подорожі Гната і Сема.

Скажу одразу, ця книга не залишить вас байдужим, вона має свій особливий смак та настрій, ви будете неодноразово повертатися до неї в думках - настільки глибокий слід вона залишить у вашому серці. Своїм вайбом вона мені в чомусь перекликається з «Кривавим меридіаном» Кормака Маккарті, але не тільки історією Америки та реалістичністю подій. Для мене ця книга все ж не про пригоди кріпака в Америці. Для мене це оповідь про Людину та людей під впливом надзвичайних подій: війна, виживання в нелюдських умовах, всі жахи та трагедії післявоєнного життя – і в цьому всьому Людина із своєю честю та совістю, своїм вибором між добром та злом, між коханням та обовʼязком. Неймовірно приємно, що настільки потужна книга авторства Українського письменника: Артема Чеха. Книгу раджу всім для вдумливого прочитання та отримання неповторних вражень.

"Хто ти такий" Роман дисонує: на скільки легкий для сприйняття стиль написання автора, на стільки важкий зміст, вкладений в кожну сторінку. Якщо ти дитина 80-90х ти маєш шанс розгледіти тут розповідь і про себе. Але, найгірше, через років 10 наші діти віднайдуть в цій книзі і себе… Бо історія циклічна, війни не закінчуються…і, взагалі, хто ти такий? #марафонкнигомам

Попри загальний захват, мені не сподобалось( Не вистачило якоїсь завершеності, саме цікаве треба додумувати, а жахіття війни в нас поряд, тому нам ще доведеться його ще осмислити самим в своїй цивілізації, яка дуже відрізняється від заокеанської саме тим, що ми залишилися на своїй землі. Читайте та складайте свої враження

Черкащина... "Земля Богдана і Тараса"... Так сталося, що я народилася у часи, коли радянський союз ще був не просто спогадом, а реальністю І хоч народилася я не в місті, а в селі сусідньої з Черкаською області, сповна відчула атмосферу і "настрій" книги Мої дитинство і юність минули серед неасфальтованих і розбитих доріг, запаху городини та нескінченного відчуття, що "там, у місті" - справжнє життя (мале дурне) Та читаючи "Район Д", я не раз ловила себе на думці: це не просто історія про один зі спальних районів Черкас — це знайома до болю реальність, яка відлунює в пам’яті всіх, хто зростав у ті часи Артем Чех пише просто й чесно — так, як говорили наші батьки, сусіди, вчителі У 17 історій вміщені збірні образи цілих поколінь, і, знаєте, тогочасне життя і побут пояснюють, чому, власне, дехто з нас намагається й досі тягнути його в теперішнє, або ж з вологим поглядом ностальгувати за "ото були часи"! Я ж ділюся найщемкішими моментами, що запам’яталися в книзі мені найбільше: ▫️ дитяча самотність і дружба "на виживання". Ці епізоди вразили до глибини: коли діти, кинуті на волю випадку, вчаться жити за своїми правилами. Мені це нагадало, як ми, ще зовсім малі, слухали дорослі розмови через щілини у дверях, щоб бодай трохи зрозуміти, як працює цей світ ▫️ставлення до тих, хто "не такий" Чех дуже точно передав, як у закритих мікрорайонах і селах інакшість — це мішень ▫️розбиті мрії дорослих Найбільше болить правда про старше покоління — тих, хто ще мріяв про світле майбутнє, але зрештою опинився в реальності, де їхні прагнення обернулися сірими днями Ці історії нагадали мені бабусину сусідку, що все життя працювала на фермі, вірячи, що її діти житимуть краще Для мене "Район Д" - це не просто книга, це дзеркало цілого пласту життя, яке важко забути, але іноді так хочеться!