Аня Берґман

Трагічна, чуттєва безвихідь.

Саме такими словами можна описати цей роман. Історія про жінок 17-го століття, яким не пощастило потрапити під обвинувачення інквізиції.

Мені подобається, що сила жінок тут проявляється більше у взаємопідтримці та солідарності, а не через ненависть до існуючого порядку. Незалежно від становища, вони намагаються допомогти одна одній у, здавалося б, безвихідній ситуації. Донька намагається врятувати свою матір, незважаючи на їхні непрості стосунки. Аристократка хоче захистити сироту, бо та нагадує їй власну доньку. Старенька заступається за всіх жінок, бо впевнена в їхній невинності, хоча знає, що її за це чекають муки.

Тут немає суто позитивних чи негативних героїв, і це робить роман ще більш реалістичним. Є кілька елементів магії, які так і не розкриваються повністю, але вони додають історії особливого шарму.

Історія справді трагічна. Читаючи, відчуваєш, що для багатьох персонажів все закінчиться погано, але від цього роман не стає менш захопливим.

Чудова книга для осені