Дуже атмосферно - містика, загадки! Сподобалось, як розгортається історія на тлі історичних подій Хоча спочатку трохи повільно йшло читання, але чим далі, тим сильніше хочеться дізнатись, що буде потім

ми всі з дитинства чули про полювання на відьом, іспанську інквізицію та салем. але чи багато ми знаємо про цей феномен у скандинавії? я - ні. події переносять нас у 1662 рік на крайню північ Норвегії, острів Варде. тут розгортається справжнє пекло для жінок: місцева влада розпочинає жорстоке полювання на відьом. у центрі сюжету кілька жінок: від вигнаної з данського двору Анни Родіус до місцевих дівчат і представниць корінного народу саамів, яких кидають у фортецю і піддають тортурам. з одного боку, книга піднімає страшенно важливі теми. читаєш і фізично відчуваєш цей жах: тебе, жінку, можуть у будь-який момент назвати відьмою, і ти жодним чином не доведеш протилежне. тест водою - це просто знущання з логіки. загалом тут гарно показано справжню суть полювання на відьом: це була не так релігійна істерія, як зручний політичний та економічний інструмент. чоловіки використовували звинувачення, щоб забирати майно у вдів, усувати конкуренток або просто змусити замовкнути тих, хто був занадто розумним чи незручним. але тут починається моє велике "АЛЕ". попри історичний контекст, книга звучить занадто сучасно. авторка вкладає в уста дівчинки з 17 століття такі вивірені феміністичні промови під час суду, що це виглядає як виступ на TEDx, а не реалії темного середньовіччя. у це просто не віриш. чоловіки тут показані виключно як мерзенні поганці й садисти [хіба що молодому саамцю пощастило бути нормальним]. так, я читала багато жіночої прози з тропом "всі мужики - мразоти", і розумію цей художній прийом, але тут він настільки плоский, що персонажі стають карикатурними лиходіями. окремий мій біль - це магія. я налаштувалася на суворий, реалістичний історичний роман. і тут раптом щури починають бігати табунами за помахом пальця, а жінки прикликають бурю століття. наприкінці авторка пише в післямові, що спиралася на реальні судові документи, тобто все було майже саме так, як вона описала. проте ж, якщо вона пише про реальних жінок, яких закатували ні за що, наділяти їх реальною магією - це якось знецінювати їхню трагедію. бо реальні жінки не могли прикликати бурю, щоб себе захистити. якби авторка просто сказала, що надихнулася історичним фактом, але дійсно додала в текст фентезійний елемент, у мене питань би не було. 🏷 тропи: • поєднання реальних та вигаданих подій; • додавання історичних постатей як персонажів; • релігійні теми; • демонстрація побуту в історичному обрамленні. за атмосферу окремий лайк. вона тут дуже холодна, клаустрофобна і жорстока. ти буквально відчуваєш запах диму, сирості камер, солоного океану і риби. візуально крайня північ описана так, що хочеться загорнутися в три ковдри. і, мабуть, було б дивно, якби не відчувалася певна депресивність в цій атмосфері. ➕ плюси: • історичний контекст. скандинавські суди над відьмами - це незаїжджена і цікава тема; • фінал для однієї з героїнь мене дійсно приємно здивував [не буду спойлерити, але це був несподіваний хід]. ➖ мінуси: • сучасна поведінка героїнь у декораціях 17 століття; • магічний реалізм, який руйнує достовірність історичної трагедії; • картонні, однозначні лиходії; • логіка часом кульгає. чи можу я сказати, що книга залишила в мені сильний слід? навряд чи. через півроку я, мабуть, вже й не згадаю деталей сюжету, окрім нещасних лимонів і рятувального шторму. текст не зміг мене повністю затягнути, але я поставила 4 з 5 зірок суто через повагу до самої теми і за те, що авторка підсвітила цю темну сторінку історії Норвегії. це непогана, але для мене трошки прохідна книжка, яка страждає від кризи ідентичності: вона так і не визначилася, чи є вона історичним романом, чи фентезійною казкою про помсту.

Було цікаво!

Мені дуже сподобалася ця книга! Тут є все, що люблю в історичних романах: Французька революція, загадки, містика, Таро і сильні жіночі персонажі. Особливо сподобалося, як авторка переплітає реальні історичні події з магією - через це атмосфера книги просто неймовірна. Початок трохи повільний, але далі історія поступово затягує, і вже хочеться дізнатися, чим усе закінчиться. Дуже цікаво спостерігати за Ленорман і Кейт та їхніми зовсім різними поглядами на світ. Атмосферна, загадкова й дуже жіноча історія. Після прочитання захотілося дізнатися більше і про саму Ленорман, і про ту бурхливу епоху.

🔮 «Таро розкриває таємниці можливого майбутнього, але воно ніколи не диктує фінал, адже ми самі можемо змінювати власну долю». 🔮 «Любов — це мука для тих, хто читає карти таро». В Ірландії панує лінгвоцид гельської мови та ідентичності, а протестанти борються проти католиків. Молода посудомийка Кейтлін володіє даром бачити минуле і знає хіромантію. Зустрівши в саду кельтську богиню війни й долі Морріґан, дівчина отримує від неї пророцтво. Тікаючи з країни до Рейлі в Париж, вона натомість стикається з невзаємністю. Аделаїду виховували в монастирі в Нормандії, але вигнали звідти за правдиві провидіння, які там вважали гріхом і просто не хотіли чути. Тепер дух матері веде дівчину до тітки Жулі в Париж. Так починається шлях модистки Ленорман, який згодом приводить її до вчителя Еттейли. Він навчає Марі-Анну читати карти, розповідає про Книгу Тота та техніку вгадування характеру людини за улюбленою твариною і кольором. Так народжується відома ворожка, в руках якої опиняються дві найцінніші колоди карт: з надрукованими малюнками Еттейли та класичне марсельське таро. Один випадок народжує дует лагідної Хатор, яка зазирає в майбутнє і дивиться на живих, та лютої Сехмет, яка бачить лише минуле, що належить мертвим, — союз сивіли де Луни та ворожки Ленорман. Вони як місяць, що відкриває таємниці в тіні, та сонце, яке освітлює шлях уперед. Це книга, що майстерно поєднує реальну історію (Французьку революцію та вересневу різанину) з авторською вигадкою. На її сторінках переплітаються софістична любов до жінки та справжнє кохання до чоловіка, ідеї фемінізму, народний бунт, жорстокість влади, голод, непростий вибір між двома вірностями, дружба, втеча, прагнення порятунку, болючі зради та прощення.

Від цієї історії відчуваєш водночас і захват, і сироти на шкірі. Авторка чудово дослідила Норвегію 1666 року і описала реальні історичні тортури над жінками, яким не поталанило бути названими відьмами. Звісно усе це було загорнуто в обгортку художнього стилю письма, що примушує тебе триматися за книгу пальцями так сильно, що аж викликає судоми в пальцях через напругу сюжету🤫 В книзі ведеться оповідь одразу від декількох абсолютно різних жінок, які в результаті будуть мати спільний ланцюг, що повʼязуватиме їх між собою ⛓️ Вважаю, що цю історію потрібно прочитати кожній жінці незалежно від віку, національності чи походження, адже так легко забути у 21 сторіччі якими підлими та жорстокими можуть бути чоловіки та інші жінки по ставленню одна до одної. Памʼять та інтелект - це найбільше досягнення людства і нам усім слід не забувати, яким жорстоким наш вид був ще якихось пару сотень років тому ❤️‍🩹

Історія про сильних жінок. Назва звучить як епічне фентезі, але насправді це історія про всіх нас — точніше, про жінок, які жили до нас і стикалися з несправедливістю чоловічого світу. Про тих, кого змушували коритися примхам чоловіків з багатою фантазією, готових спалити на вогнищі жінку лише за те, що вона потанцювала на святі. Непристойно — отже, відьма. Дуже раджу.

Неймовірна книга, яку має прочитати кожна дівчинка і жінка!! Атмосфера північної Європи, Скандинавії, холодна і таємнича, Аня Берґман передала її просто чудово. Хтось бачить тут історію про дітей, які відчувають себе покинутими, хтось бачить жінку, яка плекала надію в одруженому чоловікові, який ніколи її не обирав. Хтось бачить історію про жінку, яка стала тінню чоловіка, але ніколи не давала собі зламатись. Прочитала її пів року тому і 100% буду перечитувати, на осінь це саме те, що треба. Сподіваюсь, другу книгу Ані Берґман "The Tarot Reader of Versailles" РМ також видасть українською мовою!!