Анна Ціма

Спочатку я була трішки скептично налаштована до книжки і навіть не дуже вірила в те, що вона мені сподобається. Але я не встигла сторінки перегортати, так мене захопила історія.
⠀
У цій книзі маємо дві лінії:
🔸про Яну, яка навчається в університеті, вивчає японську та теорію літератури. Вона живе у Празі. Одного разу Яна починає цікавиться письменником Кавашіто, а про нього дуже мало відомо. Він написав книгу «Розділення». А щось таке сталось із Яною, хоча вона про це не знає…
🔸…і тут виникає друга лінія — про 17-річну Яну, яка застрягла у Шібуї і не може покинути цей район Токіо. І все це якось повʼязано з письменником Кавашіто.
⠀
Тобто маємо ще й іншу лінію — це історія цього письменника. Яна проводить дослідження про його життя і творчість, у книзі є навіть цілі уривки з «книги» автора, які, по суті, є ще однією історією. Тобто маємо історію в історії. І деколи ось ця лінія про Кавашіто була навіть дуже цікава, я з нетерпінням чекала, коли знову будуть уривки з його книги.
⠀
Мені ще сподобався стиль книжки і її вайб. Було відчуття, ніби я читаю щось таке японське, хоча авторка — із Праги, проте вона сама вивчала японістику й тривалий час уже живе в Японії, тож дуже добре розбирається в тих речах, про які пише. Їй вдалось чудово передати атмосферу Японії і закласти в книгу багато японських символів, сенсів.
⠀
У книзі авторка використовує в мовленні Яни багато сучасних слів, і це мало вигляд, ніби справжнє спілкування і справжні думки людини, а не літературного героя. Текст легкий у сприйнятті. А ще тут короткі розділи й за рахунок цього досягається динаміка.
⠀
Мені сподобалась книжка і те, як авторка змогла в ній все поєднати: містичне з реальним, історію в історії, літературні дослідження, переклад та японістику.