Анна Ковальова

▫️«Ніхто не може наперед знати, як поводитиметься за нестандартних умов. Вам може здаватися, що ви дуже смілива людина, але варто небезпеці постукати у двері, як ви вистрибнете через димар»

У світі, де поруч зі звичайними людьми живуть магічні істоти існує купа компаній чаростворення. В них чарописці створюють закляття для простих смертних, щоб полегшити їм життя. В книзі розповідається про дві такі: «Чаромізки» та «Зелені рішення» 👀

Робота в цих закладах вважається найпрестижнішою. Та в один день всі чари поступово перестають діяти у всіх, окрім однієї компанії. Головний директор «Чаромізків» Клаус Шульц намагається зрозуміти, яким же чином у «Зелених рішень» все працює 🤔

Тож постає питання: що ж саме сталось з чарами та як це виправити? 🤓

▫️«Я міг би навіть піти далі та сказати що весь наш світ - це велика гра. Ми щодня граємо. Щомиті. Знаєте, я можу сказати, що за роки свого життя опанував її непогано. А головне - я точно вивчив усі її правила. Й одне з них: у житті не буває випадковостей»

Для мене, це виявилась добре написана сатира на наше життя в реальності. Адже, коли у героїв перестали працювати «чари», кожен на собі відчув, як бути без звʼязку, інтернету та працюючих телефонів 🥲

Що ж до ІТ, то можу сказати, що мені близька ця тема і я насправді сміялась до сліз через ситуації, які ставались з героями 😀

А ще моїми улюбленими персонажами стали: Малюк - новенький чарописець та Агата - тестувальниця. Вони прописані дуже класно та мають колосальний розвиток своїх особистостей впродовж сюжету 😍

Загалом, це тепла історія з гарним гумором, яка допомагає відволіктися та зануритися в новий світ 🥹

Smartчари - унікальна книжка для української літератури. Вона поєднує чудову оповідь з прекрасним розвитком сюжету, перипетіями та інтригами, та постійний ненав’язливий та іронічний гумор. Кожному гарантовано постійне хіхікання, а працівникам ІТ - і поготів.

Чудова книжка, має потенціал до перетворення у серію.

Ця книга мені нагадувала спочатку театр абсурду "Воробушек", який колись бачила по телеку: нічого не розумію, але ж смішно. Потім зрозуміла, що це як життя ITішників, ну, принаймні тих, яких я знаю, і усе стало зрозуміло. А це просто гумористичне фентезі, воно, виявляється, таке.

Про що? Про фантастичний світ, у якому панують чари. І якщо у інших чарівних істот чари спонтанні (вроджені), то люди їх опанували, пишуть закляття, варять зілля, випробовують. І ці чари стосуються усього, усіх сфер життя, то і організацій, що займаються чарами, теж багато.

"Нам недостатньо бути королями сьогодні, ми маємо думати про завтра! Тому пропоную: розвиток та інновації! Розвиватися у бік нових рішень! Іти за трендами! Задавати тренди! Бути на хвилі нового! Бути візіонерами! Надихати й утілювати! Розділяти і владарювати! Плювати й ловити! Ми — герої нового дня! За нами майбутнє фермерських чарів!"

Розповідь ведеться про кілька фірм і дуже мені та країна, що описується, нагадує нашу. З цими лозунгами, пофігізмом, певною дискримінацією. Хоча, може, таке всюди?

А потім стався збій чарів. Майже всюди. Але ж не усюди) І цю проблему треба буде розв'язати.

А ще будуть розкриті таємниці людей, бо кожен з них щось та приховував.

То ж, якось так.

🤔 Моє ставлення до цієї книги змінилось кілька разів за час читання.

Тож це книга, якій варто дати шанс (а може і не один).

Я не відчула величезного захвату, але книга дуже підняла настрій і розбавила напружені робочі будні.

Перше фентезі про українське айті насправді не буквально про айті - скоріше, іронічна пародія на цей світ з дуже явними відсилками до нього.

✨ Йдеться про світ, у якому магія - буденна річ, і чари систематично створюються чарописцями, щоб змусити функціонувати… ну, умовно, домашні прилади, засоби звʼязку, доставки, транспорт тощо.

І все йде добре, аж доки одного дня чари не перестають працювати. Але не всі 😏

Тож герої вчитимуться жити у цьому новому світі, шукатимуть причину негараздів - і випадково ледь не спричинять армагедон 😶

Історія здалась мені досить наївною і скоріше дитячою - ну, у всякому разі, по тону оповіді. Написано добре, але якось не по-дорослому.

І тому перші сторінок 100, коли події розвивались дуже повільно, мені не те щоб було дуже цікаво.

І одночасно було цікаво, що ж станеться далі - а далі ставало все цікавіше, і вже на половині книги мене прям тягнуло продовжувати читати.

А під кінець я вже зовсім не могла відірватися.

Події, власне, розвиваються повільно і надалі - але саме за рахунок цього неспішного темпу, в історію втягуєшся.

Гумору багато - дуже легкого, скоріше іронічного, і часом доволі «внутрячкового» айтішного. Не певна, що він буде зрозумілий всім, і точно не буде вибухово смішним - десь на невеличку напівпомішку.

Але його прям стільки, що він повільно, але стабільно піднімає настрій і покращує самопочуття.

Тож загалом - це точно не та книга, яка западе у серце чи щось таке, але якщо вам потрібна велика доза хорошого настрою і хочеться почитати чогось, що не напружує, а мʼяко розважає, то рекомендую.