Анна Ковальова

Ця книга мені нагадувала спочатку театр абсурду "Воробушек", який колись бачила по телеку: нічого не розумію, але ж смішно. Потім зрозуміла, що це як життя ITішників, ну, принаймні тих, яких я знаю, і усе стало зрозуміло. А це просто гумористичне фентезі, воно, виявляється, таке.

Про що? Про фантастичний світ, у якому панують чари. І якщо у інших чарівних істот чари спонтанні (вроджені), то люди їх опанували, пишуть закляття, варять зілля, випробовують. І ці чари стосуються усього, усіх сфер життя, то і організацій, що займаються чарами, теж багато.

"Нам недостатньо бути королями сьогодні, ми маємо думати про завтра! Тому пропоную: розвиток та інновації! Розвиватися у бік нових рішень! Іти за трендами! Задавати тренди! Бути на хвилі нового! Бути візіонерами! Надихати й утілювати! Розділяти і владарювати! Плювати й ловити! Ми — герої нового дня! За нами майбутнє фермерських чарів!"

Розповідь ведеться про кілька фірм і дуже мені та країна, що описується, нагадує нашу. З цими лозунгами, пофігізмом, певною дискримінацією. Хоча, може, таке всюди?

А потім стався збій чарів. Майже всюди. Але ж не усюди) І цю проблему треба буде розв'язати.

А ще будуть розкриті таємниці людей, бо кожен з них щось та приховував.

То ж, якось так.

🤔 Моє ставлення до цієї книги змінилось кілька разів за час читання.

Тож це книга, якій варто дати шанс (а може і не один).

Я не відчула величезного захвату, але книга дуже підняла настрій і розбавила напружені робочі будні.

Перше фентезі про українське айті насправді не буквально про айті - скоріше, іронічна пародія на цей світ з дуже явними відсилками до нього.

✨ Йдеться про світ, у якому магія - буденна річ, і чари систематично створюються чарописцями, щоб змусити функціонувати… ну, умовно, домашні прилади, засоби звʼязку, доставки, транспорт тощо.

І все йде добре, аж доки одного дня чари не перестають працювати. Але не всі 😏

Тож герої вчитимуться жити у цьому новому світі, шукатимуть причину негараздів - і випадково ледь не спричинять армагедон 😶

Історія здалась мені досить наївною і скоріше дитячою - ну, у всякому разі, по тону оповіді. Написано добре, але якось не по-дорослому.

І тому перші сторінок 100, коли події розвивались дуже повільно, мені не те щоб було дуже цікаво.

І одночасно було цікаво, що ж станеться далі - а далі ставало все цікавіше, і вже на половині книги мене прям тягнуло продовжувати читати.

А під кінець я вже зовсім не могла відірватися.

Події, власне, розвиваються повільно і надалі - але саме за рахунок цього неспішного темпу, в історію втягуєшся.

Гумору багато - дуже легкого, скоріше іронічного, і часом доволі «внутрячкового» айтішного. Не певна, що він буде зрозумілий всім, і точно не буде вибухово смішним - десь на невеличку напівпомішку.

Але його прям стільки, що він повільно, але стабільно піднімає настрій і покращує самопочуття.

Тож загалом - це точно не та книга, яка западе у серце чи щось таке, але якщо вам потрібна велика доза хорошого настрою і хочеться почитати чогось, що не напружує, а мʼяко розважає, то рекомендую.