Колись давно дивилась фільм 🍿 і зараз згадалось, тому вирішила прочитати книгу. На думку спадає слово «соковита» книга. Бо автор точно знає, що і як писати, щоб ти проживав у ній. Розумів внутрішній світ героїв, їхні переживання та поведінку. Книга про спогади, втрачене кохання та вибір. Думки про «а що, якби це життя ми прожили інакше»… під окремий настрій ця книга просто маст-хев на вашій поличці 💔

Це перша книга від Жоржа, яка повністю розчарувала... Анотація та початок історії дуже заінтригували, але те як все продовжилось - це був повний провал... Єдине, що сподобалось - це оформлення, воно шикарне! А от зміст ні...

Якби твори Андре Асімана були втілені у людській подобі, це був би чоловік, у якого я абсолютно точно закохалась би. Без шансів. Як хочеться залізти під шкіру коханої людини, щоб бути там завжди, так хочеться опинитися під обкладинкою Добродія з Перу, щоб жити у цій історії з її лимонами, узбережжями, ресторанами біля моря, яхтами, віллами та сонцем. З анотації здавалося, що ця книга просто про друзів, які відпочивають на березі Тірренського моря, а несподівано виявилося, що вона про минулі та майбутні життя, про памʼять та долю, про перевтілення та спогади. І сенсами цих перевтілень є те, щоб знайти свою людину, і крізь різні життя зустрічати її знову і знову, і кожного разу розуміти, що це — саме вона: "І крихітне диво життя, найменше, невловиме диво — це коли ми натрапляємо на людей, які бачать нас такими, якими ми є, і хочуть нас саме такими, якими ми є." Автор вчить, що час разом з такою людиною — безцінний. І попри все його потрібно берегти, вбирати в себе кожну секунду. Здатність Асімана описувати почуття — оголено, неприкрито та по-справжньому, — тільки прикрашає цю розповідь: "Ти хоч уявляєш, яким щастям ти для мене була? Для мене то була не втрата. Не жалоба. Навіть не сум за померлою. Мені просто бракувало половини власного тіла, половини життя, а то й усього. Я жив чужим життям, а не своїм. Перестав бути собою." Я відкладала цю маленьку книгу разів з 10. І не тому, що не хотіла читати. Я не хотіла, щоб вона закінчувалася. Ну чому, чому вона така маленька? В цілому, ця книга — прекрасний класичний Андре Асіман. Щиро дякую видавництву Жорж за те, що книга зʼявилася на українському ринку, а ілюстратору Антону Фірсіку за неймовірно красиву обкладинку, яка повністю передала екстерʼєр історії.

Не дуже Компанія молодих американців зупиняється в розкішному готелі на півдні Італії, де відпочивають переважно літні туристи. Поки лагодять їхню яхту, друзі, шукаючи собі розваг, щовечора спостерігають за загадковим незнайомцем у ресторані. Той здається відлюдькуватим і дивним, але одного дня раптом сам підходить до їхнього столика. Влаштовує сеанс чудесного зцілення, а згодом розкриває інтимні подробиці з життя кожного з присутніх — те, про що ніхто ніколи не повинен був знати… І це тільки початок — попереду химерна подорож у минуле та історія кохання, народжена в міфічному місці, де полями підземного царства блукають розбиті серця. Оповідь набуває особливого звучання завдяки фірмовому стилю Асімана та його делікатному вмінню занурювати читачів у глибини почуттів.

Довго відкладала цю книжку на потім. Не знала чого від неї очікувати і досі не впевнена чи рада я тому, що все ж дізналась, що сталося з героями. Історія має трьох оповідачів, з якими ми можемо прожити невеликі проміжки їхнього життя, з різницею у декілька років. Майже половину книжки займає розповідь про життя Семюеля, батька Еліо, тож якщо вам кортить дізнатися більше про стосунки Олівера та Еліо, доведеться чекати досить довго. Сама ж взаємодія цих персонажів триватиме буквально 10 сторінок. Іноді читати було нудно, хоча все ж була цікава лінія, повʼязана з батьком коханця Еліо, але чим усе закінчилося нам, на жаль, не розкажуть. Як на мене, ця книжка не є вдалим продовженням «Називай мене своїм імʼям» (навряд вона його взагалі потребувала), але все ж було приємно повернутись до Італії, хоч уже і не влітку. Дизайн видання дуже гарний, проте в тексті траплялося багато помилок