Ембер Сміт

Ця книга про те, як насильство руйнує не тільки тіло, а й особистість. Про те, як важко повернути себе після того, як тебе зламали. Після зґвалтування головна героїня Іден ніби розділяється на дві частини. Була одна - та, якою вона була до цього, і стала - зовсім інша. Упродовж усього роману я відчувала це чітке роздвоєння особистості. Її буквально «перемикає». В одні моменти вона намагається бути нормальною, мовчки терпіти, вдавати, що нічого не сталося. А вже в наступну секунду - повністю зникає її справжнє «я», вона стає агресивною, холодною, відстороненою, ніби бачить себе збоку. Це не просто посттравматична поведінка, це спосіб вижити, в якому вона втратила зв’язок зі справжньою собою. Найважче було спостерігати, як вона свідомо уникає всіх, хто її по-справжньому любить. Джош - це той, хто міг би стати її опорою. Але вона обирає зовсім інших: випадкових хлопців, поверхневі стосунки, секс без жодного емоційного зв’язку. У певний момент я навіть зловила себе на думці, що ніби вона карає себе за те, що сталося. Ніби вважає себе брудною, зламаною і тому свідомо не дозволяє собі нормального кохання. Коли вона нарешті визнає, що з нею сталося, і наважується розповісти про зґвалтування, здається, що з’являється надія. І все ж, у фіналі вона знову «перемикається»: зустрівшись із Джошем, який все ще її кохає, вона… знову тікає. Вона відмовляється дати собі шанс. Я очікувала хоч якогось кроку вперед. Але ні, її рана ще надто глибока. Вона досі не дозволяє собі бути тією, якою була - і, можливо, ще не готова стати новою собою. Це важка книга. Без катарсису. Без остаточного зцілення. Але в цьому і її сила. Вона показує правду - жорстоку, незручну, неприємну. Вона змушує бачити не просто «жертву», а людину, яка розпалася і не може склеїти себе назад. Моя оцінка - 9 з 10. Це щиро, глибоко і чесно. Але емоційно важко, особливо коли дуже хочеш, щоб героїня врятувалася.

Анонім

Прекрасна щемка історія. Прочитала за 2,5 години, половину з яких проплакала. Давно не відчувала стільки болю від чийогось життя і стільки співчуття та розуміння до когось. Навіяло власні шкільні спогади. Цю книгу варто прочитати кожному, аби зрозуміти, що людина може витримати і зберегти у собі; дуже допомагає нагадати, що ми можемо абсолютно не знати справжньої сутності, якщо її не демонструють. Вона показує людську витримку; здатність довіряти і боязнь це зробити, наважитися; процес дорослішання, коли ти вже інакший, коли не можеш повернутися до звичного у минулому, регресувати. До того, як прочитати, не знала, що є друга частина – і прям засмутилася. Але це настільки вартісна емоційна книга, що одразу ж замовила продовження англійською, хоча до того не читала іноземною. Раджу кожному, хто сумнівається, якщо хочете кілька годин побути у іншому стані, поглинутися, пережити життя і зрозуміти поведінку інших, відрефлексувати про свій досвід.

Анонім

Давно зі мною не траплялося такого, що я свідомо йшла на читання до 4ї ранку книги, бо просто не могла перебороти бажання дочитати історію, але зі мною трапилась «Якою я була». Я читала і переживала, читала і вболівала, читала і хотіла обіймати, сварити, поговорити, підтримати головну героїню, читала і плакала, хотіла, щоб ця історія нарешті закінчилася, і не хотіла перегортати останню сторінку. Це та книга про реальне життя, коли мені відчайдушно хотілося б чарівного хеппі енду для персонажки. В анотації до книги все доволі прозоро написано, крім того це доволі тригера книга, тому я писатиму про події такими, як вони були. Іді — всього лише 14 років, вона живе безтурботне життя шкільного «задрота», мріє про симпатичного хлопця і грає у шкільному оркестрі. Однієї ночі, за якісь 5 хвилин, її життя перестає бути ЇЇ життям. Іден ґвалтує у її ж ліжку найкращий друг старшого брата. Ці 5 хвилин стануть початком її падіння на моторошне дно існування. Ті події, які відбуватимуться у книзі далі, не можуть не ранити, не боліти і не жахати від почуття абсолютної безпомічності, бо ти спостерігаєш за підліткою, яку затягує в трясовиння, а ти ніяк не можеш врятувати її. І ще гірше стає від думки, що таких Іден в реальному житті дуже багато. Як і дітей, які ламаються через чиюсь агресію; батьків, які не мають довірливих стосунків із власними дітьми; дорослих, яким байдуже на очевидні проблеми підопічних. Іден змогла, досягнувши дна, знайти сили відштовхнутись і випірнули на поверхню — не всі це зуміють, особливо, без сторонньої допомоги. Вважаю, що цю книгу мають читати не тільки підлітки, на яких вона розрахована, щоб побачити, як їх слова чи «жартики» можуть зруйнувати чиєсь життя, як важливо вміти попросити про допомогу, коли погано, якими можуть бути наслідки того, що ти закриваєшся від близьких людей. А ще тут є приклад дуже притомного хлопця. Цю книгу варто читати батькам маленьких дітей, бо саме в маленькому віці закладається фундамент стосунків із майбутніми підлітками; а ще, щоб викорінювати найменші прояви віктім блеймінгу. Бо жертва ніколи не винна — винен агресор. Бо тільки емпатія врятує цей світ. #марафонкнигомам

Анонім