Ембер Сміт

Багато чула гарних відгуків на цю історію, і чула, яка вона болюча, рандом мій випав на неї, тому і взялась. Історія розповідає про дівчину-підлітка, яку зґвалтували. Про цю тему прийнято мовчати, але добре, що в нашому суспільстві такі теми починають порушуватись, тим самим показуючи, що за це є велика відповідальність. Я не можу тут судити героїню, бо слава Богу, ні з чим подібним я не стикалась, і тому в деяких моментах я героїню не розуміла, і в цій книзі можу сказати, що і добре. Бо такого не побажаєш нікому. Після зґвалтування вона із тихої дівчинки перетворюється в ще більш замкнуту, але різку і відштовхує всіх своїх близьких. Вона боїться сказати комусь, тому що думає, що їй ніхто не повірить. Прочитала на одному диханні, за вечір. Сенс цієї книги у важливості говорити, не залишатися сам на сам зі своєю травмою. Дуже раджу прочитати цю історію всім, особливо батькам, і навчитися нарешті розмовляти зі своїми дітьми. Фінал для мене був передбачуваний, але це не та книга, коли хочеться чогось іншого. Ще нещодавно анонсували другу частину, тому з нетерпінням чекаю.

Анонім

Ця книга про те, як насильство руйнує не тільки тіло, а й особистість. Про те, як важко повернути себе після того, як тебе зламали. Після зґвалтування головна героїня Іден ніби розділяється на дві частини. Була одна - та, якою вона була до цього, і стала - зовсім інша. Упродовж усього роману я відчувала це чітке роздвоєння особистості. Її буквально «перемикає». В одні моменти вона намагається бути нормальною, мовчки терпіти, вдавати, що нічого не сталося. А вже в наступну секунду - повністю зникає її справжнє «я», вона стає агресивною, холодною, відстороненою, ніби бачить себе збоку. Це не просто посттравматична поведінка, це спосіб вижити, в якому вона втратила зв’язок зі справжньою собою. Найважче було спостерігати, як вона свідомо уникає всіх, хто її по-справжньому любить. Джош - це той, хто міг би стати її опорою. Але вона обирає зовсім інших: випадкових хлопців, поверхневі стосунки, секс без жодного емоційного зв’язку. У певний момент я навіть зловила себе на думці, що ніби вона карає себе за те, що сталося. Ніби вважає себе брудною, зламаною і тому свідомо не дозволяє собі нормального кохання. Коли вона нарешті визнає, що з нею сталося, і наважується розповісти про зґвалтування, здається, що з’являється надія. І все ж, у фіналі вона знову «перемикається»: зустрівшись із Джошем, який все ще її кохає, вона… знову тікає. Вона відмовляється дати собі шанс. Я очікувала хоч якогось кроку вперед. Але ні, її рана ще надто глибока. Вона досі не дозволяє собі бути тією, якою була - і, можливо, ще не готова стати новою собою. Це важка книга. Без катарсису. Без остаточного зцілення. Але в цьому і її сила. Вона показує правду - жорстоку, незручну, неприємну. Вона змушує бачити не просто «жертву», а людину, яка розпалася і не може склеїти себе назад. Моя оцінка - 9 з 10. Це щиро, глибоко і чесно. Але емоційно важко, особливо коли дуже хочеш, щоб героїня врятувалася.

Анонім

Прекрасна щемка історія. Прочитала за 2,5 години, половину з яких проплакала. Давно не відчувала стільки болю від чийогось життя і стільки співчуття та розуміння до когось. Навіяло власні шкільні спогади. Цю книгу варто прочитати кожному, аби зрозуміти, що людина може витримати і зберегти у собі; дуже допомагає нагадати, що ми можемо абсолютно не знати справжньої сутності, якщо її не демонструють. Вона показує людську витримку; здатність довіряти і боязнь це зробити, наважитися; процес дорослішання, коли ти вже інакший, коли не можеш повернутися до звичного у минулому, регресувати. До того, як прочитати, не знала, що є друга частина – і прям засмутилася. Але це настільки вартісна емоційна книга, що одразу ж замовила продовження англійською, хоча до того не читала іноземною. Раджу кожному, хто сумнівається, якщо хочете кілька годин побути у іншому стані, поглинутися, пережити життя і зрозуміти поведінку інших, відрефлексувати про свій досвід.

Анонім