Ален де Боттон

Перш за все, хочу подякувати видавництву ArtHuss за їхні неймовірні книги, а особливу за цю. Вона допомагає ближче познайомитися з архітектурою, побачити в ній нові сенси та зрозуміти, які почуття люди передавали за допомогою звичайних вікон, дверних ручок чи інших предметів інтер'єру.

Книга наповнена безліччю фото, історичними фактами та аналізами самого автора. Я виписала для себе декілька цікавих думок, якими ділюся з вами нижче. На жаль, через обмеження кількості символів, тут всі не поміщаються, тому повноцінний відгук додаю ще у своєму Telegram-каналі (активне посилання в описі профілю).

• Пошук свого щастя — головне екзистенційне питання в житті кожного. Ми можемо йти дорогою життя, калькуючи звички та традиції батьків, можемо експериментувати, помилятися, а потім і ще раз помилятися — і відтак користуватися виключно своїм досвідом. А можемо вивчати чужий досвід і чужі дослідження світу навколо нас та світу архітектури зокрема.

• Людина часом мусить пройти тяжке випробування у своєму житті – одружитися не з тим чи не з тією, пережити незадоволення власною кар'єрою в середньому віці чи втратити коханих, перш ніж архітектура почне якось відчутно впливати на неї, бо коли ми говоримо, що будівля нас «чіпляє», то маємо на увазі гірко-солодке відчуття контрасту між шляхетними рисами, вписаними в її конструкцію, та сумнішою, ширшою дійсністю, у якій, як ми знаємо, вони існують.

• Наша любов до дому — це визнання міри, до якої нашу ідентичність визначає не «я». Дім у психологічному сенсі потрібен нам не менше, ніж у фізичному: щоб компенсувати вразливість. Нам потрібен притулок, щоб зміцнити наш душевний стан, бо світ часто проти нас. Нам треба мати свої кімнати, щоб налаштуватись на бажанні версії себе та зберегти важливі але недовговічні наші риси.

• Шкодуючи за багатьма втраченими можливостями, ми не маємо жодних причин покинути віру в завжди присутню можливість змінити обставини на краще.

Дуже рекомендую! Коли я купив цю книгу (суто за анотацією, не читавши її перед тим), то мав сумнів, чи вона потрібна. Коли прочитав кілька перших сторінок, то узяв олівець, щоб робити нотатки у ній. А коли, як то кажуть, запоєм дочитав до кінця - перегорнув книжку на початок і почав читати наново.

Коли брала читати "Архітектуру щастя", то очікувала дізнатися саме про архітектуру: певні стилі, архітекторів, їхні роботи і глобальне значення всього зведеного й побудованого людьми за всі часи.
Натомість я отримала абсолютно дивовижну розповідь про людську природу, психологію, історію, культуру, візуальне мистецтво й амбіції архітекторів усіх часів.
Я вивчала в університеті музеєзнавство, тож дещо знайома і зі стилями колон, і з фронтонами й карнизами. Проте ця книга зображає архітектуру повсюдною, грубо кажучи, все, що нас оточує - архітектура. Бо те, як у вас в квартирі стоїть вазон чи якого кольору лавка у вашому дворі - це теж елемент архітектури.

Скільки б я раніше не пробувала вивчати течії мистецтва, в голові пам’ятається лише кілька найбільш виразних. І ось саме ця книга дуже плавно й майстерно допомогла мені впорядкувати й поглибити ці знання.

Враження після прочитання: ніби поговорила з розумним приємним співрозмовником, який помічає багато всього довкола і має власну свіжу думку про світ.