У книзі пам’ять — не просто картинка минулого, а активний суб’єкт. Вона живе в серцях, у страхах, в образах, часто сильніших за саму реальність війни. Пам’ять стає тим, за що варто боротися — іноді більше, ніж за саме виживання. Те, що ми пам’ятаємо — це те, ким ми є. Є уривки — мов кадри з фільму: запах вогню, смак хліба, писк куль, музика і гітара — усе це накладається одна на одну, створюючи багатошарову тканину, через яку ти дихаєш складно, але вдячно. Автор використовує алюзії — історичні фігури, епохи, імена — як дзеркала, у яких герой бачить і себе, і свою країну, і найглибші рани людства. Вражає сильне відчуття місця — Барселона, гори, тюрми, вулиці, де сміються і чекають на обстріли одночасно. Вражає, що герой у такому юному віці змушений робити вибір між жахом і гідністю. Вражає, як пам’ять про кохану, про батька, про те, хто ти — тягнеться крізь час і простір, як нитка, яка не порветься навіть під вагою втрати. «Пам’ять — це ти» — це не роман про війну, це роман про людину серед війни. Про хлопчика, який втрачає домівку, але не втрачає себе; який чинить вибір кожним днем, навіть коли руки в крові, коли серце розривається.

Він пив у готелі з Гемінгвеєм, вітався з Гітлером, кохався у машині Франко, тримав у руках ніж Сидячого Бика, тікав, мріяв, тричі закохувався і весь час в одну й ту саму жінку. ⠀ Таким було життя Гомера, головного героя цієї книги. Історія розпочинається, коли він, 15-річний підліток, стикається із жорстокістю громадянської війни в Іспанії. Безтурботного дитинства більше немає, тепер є тільки боротьба, виживання і намагання зберегти себе у світі, який розвалюється. ⠀ Це щемка історія про справжнє кохання та дружбу. Але починається вона як історичний роман, який заворожує своїм відчуттям присутності. Перші розділи були так гарно описані, що я ніби і сама проживала все те, що і Гомер, ніби ішла з ним його слідами. ⠀ Друга половина книжки змінилась і сюжетними поворотами, і тональністю, і навіть трішки жанром. Для мене вона була вже більше схоже на пригодницький роман, інколи бойовик в умовах воєнних реалій. Друга частина мені видавалась не такою реалістичною і більше присвяченою почуттям героїв, ніж історичним моментам. ⠀ ?У цій книзі було багато такого, що розбивало мені серце. Тож це непроста книга, вона емоційна, нищівна, щемка і важлива. Дуже драматична історія, яка показує не тільки війну, але й те, що вона робить з людьми, як руйнує їх, їхні долі. Та перед читанням варто завернути уваги на ці тригери: сцени втрати, страт, жорстокості, воєнних реалій. ⠀ Це перша книга автора, але написана вона дуже добре. Мені сподобалось читати текст, легкий у сприйнятті. Хоч написано від першого обличчя, мені тут було вдосталь і акценту на емоціях героя, і на описах навколишнього світу, персонажів та їхньої взаємодії. Дуже гарно, емоційно, інколи навіть якось поетично. ⠀ А ще сподобалось, що у цій історії багато про книги говорять, є цитати з творчості Жуля Верна, навіть імʼя Гомера — відсилка до «Одіссея». Герої роману люблять читати і пізнавати світ через книги. У їхніх слова відчується любов до літератури, знань. ⠀ Я раніше не читала книг про громадянську війну в Іспанії, тож це був новий для мене досвід. Завдяки роману змогла побачити Барселону 1933-1944 років. Проникнутися відчуттями людей, атмосферою того часу. ⠀ Однозначно хороша книга, яка варта уваги.

Історія кохання має бути не така... Головного героя цієї книжки ми зустрічаємо у його п'ятнадцять. Це Барселона, і це громадянська війна. І вже на перших сторінках Гомер (так, його батько любив класику), починає задавати питання про те, що відбувається за межами його родини. Як визначити своє місце у такій ситуації? Як обрати сторону і бути певним, що твій вибір — правильний? Напевно, українці зараз можуть зрозуміти те, що відбувається з героями цієї книжки. Лиш їхня ситуація ускладнюється тим, що війна — громадянська. По різні боки барикад опиняються сусіди, друзі, родичі.. Вже з юного віку Гомера чекають неймовірні випробування. Такі, яких нікому не побажаєш. Але юний хлопець знаходить опору в любові і надії. Обіцяючи повернутися до коханої Хлої, Гомер показує чудеса винахідливості і таланту. Талант у Гомера - музичний. Саме гітара і голос Гомера ведуть через вулиці напівзруйнованої Барселони, де він знаходить друзів і ворогів. А що ж Хлоя? Юна дівчина з гірської віддаленої місцевості мала можливість прожити спокійне життя. Але війна приходить і у найвіддаленіші села. І війна дає у руки негідникам і садистам величезну владу. У Хлої забрали багато. Але у неї залишилася рушниця. І помста. І все є це історія про любов. Про любов, яка переживає справжні випробування. Скільки б разів не перетнулися Гомер і Хлоя, я так щиро сподівалася, що їм вдасться бути разом. А чи вдалося - читайте ви!