Аґата Крісті

Просто неймовірна книга. І як детектив, і як просто класичний соціальний роман. Мені дуже сподобалася сама оповідь, історія і розвиток романтичних ліній на фоні загадкових убивств і тотального терору анонімними листами. Книжка не товста, але змогла передати як красу, так і жахіття, що сховані в людині. І ще, певною мірою, ця книга - ще одна історія про гидке каченя. Зі щасливим кінцем)

Це один із тих творів, який ніколи не застаріє, Література на всі часи, саме з великої літери.

Агата Крісті - жінка неабиякого таланту. Не дарма її називають королевою детективного жанру. І саме цей роман у всій красі розкриває майстерність Автора. Чи найкращий це роман у її творчості? Не впевнений, але він явно один із. А ось для знайомства з Автором цілком підходить через свою позациклічність.

Немає сенсу переказувати сюжет, Автор зробить це набагато майстерніше, ніж я =) Але хочу зазначити, що те, як Агата Крісті лише кількома штрихами створює настільки об'ємні й правдоподібні образи, заслуговує на окремі похвали! Інтрига і сюжет як завжди на висоті. Зізнаюся, я не здогадався про особистість убивці, хоча було безліч підказок: і лічилочка, і те, з ким персонажі говорили і про що домовлялися, і самі особистості гостей острова... Їх цілком достатньо, щоб самому здогадатися про особу вбивці. Але в цьому-то й полягає майстерність Автора - за всіх цих численних підказок читач здебільшого все одно дивиться в зовсім інший бік (у всякому разі - я).

Так що рекомендація дуже висока. Перлина детективного жанру.

Ну не можу я довго не читати книг про Еркюля Пуаро. Три місяці перерви і я вже сумую за цим розумником 🤭.
Цього разу Пуаро не є безпосереднім учасником подій, він радше спостерігач, якого залучили до справи проти його волі.
Одного дня секретарку Шейлу Веб викликають до міс Пебмарш. Для дівчини залишають детальні вказівки, що треба робити, якщо міс не буде вдома і це могла бути звичайна робота, якби в будинку Шейла не знайшла мертвого чоловіка, а міс Пебмарш повідомила, що взагалі не викликала секретарку🤨.

Як підсумок ми отримали заплутану справу з купою деталей, опитуванням сусідів, кожен з яких має свої секрети і дрібкою шпигунського екстракту. Я кожен раз дивуюся, коли в книгах А. Крісті з'являється розвідка, залізна завіса, комуністи та шпигуни, бо ці деталі прив'язують їх до певних історичних подій, тоді як для мене Пуаро це щось поза часом та контекстом 😅. Але прибравши оці всі деталі, ми бачимо просту історію, яку можна розгадати поставивши одне запитання: А кому було вигідно це убивство?
Звичайно самостійно відповіді я не знайшла, бо вона геніальна в своїй простоті і тому мені залишилося тільки спостерігати за розв'язкою. Авторка з нею не підвела, але є а ній один поворот в стилі індійських фільмів, який я не люблю в книгах🙈. Гарна історія в цілому, але є нюанс.

"Годинникам" не судилося стати моїми фаворитами серед історій про Пуаро, але для цілісної картини варто прочитати)

Моя перша книга про Марпл, і цю жінку я вже люблю більше,ніж Пуаро.

Хоча є багато питань,що до почуття самозбереження панянки,в її то віці.

Що до самої історії. Будьте готові,що 2/3 частини книги ви не розумітимете що від вас хочуть. Власне,як і сама Марпл😂
Та з кожним новим персонажем і його розкриттям-картинка складається в одне ціле.

Персонажів,як завжди,багато, та особисто я,цього разу,підозрювала тільки трьох. І один з них був «тим самим»

В цій книзі авторка розписала декілька гарних локації,адже Марпл подорожувала,і це придало всторії барв. Моя улюблена локація-дім трьох сестер. Сама атмосфера там максимально гарно описано і цілях своєю таємничістю.

Сподобалась мені як розвʼязка,так і сам сюжет,бо бабуська ну дуже прям вайбова,хоч і місцями підбішувало в силу своєї безстрашності.

Про Марпл однозначно читатиму ще)

«Наприкінці приходить смерть» єдиний роман А. Крісті у жанрі історичного детективу.

Сюжет досить простий: вдівець-батько сімейства привозить додому молоду та привабливу жінку (наложницю), в якій решта родини (і не безпідставно) вбачає загрозу власному благополуччю. З її появою у будинку починаються різноманітні неприємності, а пізніше юна красуня з непростим характером гине за загадкових обставин.
Всі погоджуються, що її загибель – нещасний випадок, проте скоро смерть приходить до ще одного члена родини…

А. Крісті не дарма вважається королевою детективу. Час та місце не є визначальними для даної історії, вона могла статися будь-де та будь-коли. Проте авторкою у якості місця події обрано Фіви близько 2000 років до н.е., що додає специфічний антураж.

На жаль, після прочитання роману я не стала шаленою шанувальницею творчості А. Крісті. Досить швидко стало зрозуміло, хто саме є вбивцею та куди йде сюжет. Авторка обмежилася лише загальними описами звичаїв та побуту життя Фів, тому мені не вистачило деталізації.

Я в захваті від цієї книги!! Починаючи з вигляду і закінчуючи думками та враженнями від прочитаного. Для мене цікаво було відкрити цю серію книг Агати, бо була знайома лише з її детективами. Не хочу багато писати, та варто прочитати кожному, я так гадаю. Аби подумати про себе і переосмислити свої вчинки. Кінець я очікувала інший, але ГГ не змінила нічого в своєму житті, що засмутило і в принципі не вразило, бо так зручно. Що ж , хочу ще книгу з цієї серії, бо ця влучила в саме серденько♥️.

Це вже друга спроба знайомства з творчістю Агати Крісті і, на жаль, знову невдала.
Сюжет ніби і цікавий, але хотілося б мати можливість розслідувати злочин разом із Пуаро, будувати припущення виходячи із різних деталей сюжету.
Натомість нам на останніх сторінках додають нового героя, і намагаються притягнути за вуха всі події під нього.

Я теж не змогла обійти цю книгу стороною. Судячи з назви ідеальна книга на жовтень. Плюс нещодавно вийшов фільм із серії про Пуаро, а я їх обожнюю. Нове гарне оформлення від КСД з суперобкладинкою, повинно було вийти чудове комбо, але не склалось.

Починається книга з передмови Майкл Ґріна, він розповідає як обрав цю книгу для екранізації і чому фільм так від неї відрізняється. Було цікаво почитати, обов'язково подивлюсь екранізацію, склад акторів просто🔥

Хоч назва дуже осіння, але осінньої атмосфери тут немає зовсім. І справжнім настроєм Гелловіна тут і не пахне. Вечірка з різноманітними розвагами дійсно була цікава і весела, але в той час не було такого яскраво вираженого святкування, яким воно є зараз, тому враховуємо рік написання книги.

Сама детективна історія мене не вразила. Постійно торочилось, що померла дівчинка Джойс брехуха і її словам немає віри. Постійно усі навколо казали що винний якийсь божевільний і щось було про те, що незрозуміло як вести себе з дітьми які не можуть себе контролювати і чи треба їх якось лікувати чи відпустити з миром. Усі казали, який в них класний поліційний відділок, а виявилось що є купа справ, які не розкрили вважаючи їх випадковими, а не умисними. Ага, профі прям там працюють.

Розв'язка була така, що ага, зрозуміло, ну добре. Тобто не було інтриги, очікування, тремтіння і ламання голови хто ж це зробив і чому. А ще не знаю чи часто Пуаро бере гроші за свою роботу і на що він взагалі живе.

Пробачте усі поціновувачі Аґати Крісті, я чесно намагалась і прочитала вже другу її книгу, але ні. Не мій автор, не мій стиль написання, не моя епоха подій. Буду продовжувати дивитись фільми про Пуаро і на цьому все.

Ось і відбулося моє знайомство з Агатою Крісті. Чула про неї багато і дивилася фільми за її книгами, але все ніяк не читалося. А тут у районній бібліотеці випадково побачила у сучасній обкладинці і вирішила що треба читати.

Я очікувала трішки іншого. Мабуть, мені хотілось більше сучасності і менше сімейної драми, хоча я до останнього не розуміла хто вбивця. Майже усі персонажі дратували своїми суперечками і балаганом.

Дуже гарно показані усі людські пороки і недоліки. Висвітлені усі найгірші якості. Тут навіть є маленька лінія кохання, хоча більше йдеться про відданість. Гостро постає проблема батьків та дітей і різниця у поколіннях.
Також відкривається справжня людська сутність у всій її красі. Шкода, що відбулося дуже багато смертей перед тим як знайшли винного, але краще пізно, ніж ніколи.

Вчора завершила читання цього роману.
Пройняв — безсумнівно.
Щоправда…
Якби я не прочитала ще 3 — оцінила б, мабуть, на максимальну оцінку. Але інші романи (саме психологічні) у Аґати Крісті настільки просякнуті саме жіночою душею, що цей — зовсім трохи, але програв, як для мене. Суто на фоні інших. Тут історія від лиця чоловіка і персонажі мені були не такими близькими. Але все одно — легко, по-справжньому, глибоко, цікаво та зворушливо.
Раджу. Але ще більше раджу ознайомитись і з іншими романами для повноти сприйняття цього світу письменниці.

Ще один психологічний роман, який розбив моє серце. Не втомлююсь захоплюватись майстерністю Крісті. Особисто для мене тут більш ніж достатньо психології, напруги, болю та філософії. Дуже влучно, тонко і змусило мене не відриваючись згаяти ніч на те, щоб за один раз прочитати від і до. Захват.

Я закохана у те, як пише А.К. і детективи, і психологічні романи! Це друга книга саме в цьому жанрі Крісті, що мені довелось читати.
І є в них, цих романах, є щось абсолютно особливе, що відокремлює їх від багатьох інших!
Таке неймовірне «натяжіння», така атмосфера, такий невимовний тиск, від якого сльози на очах і шалена емпатія до героїв…

В моєму випадку, цей «психологічний» роман виявився, мабуть? надто психологічним, адже підключаючись до внутрішніх роздумів головної героїні, ніби сама пережила моменти переосмислення, трансформації та пошуку свободи.

Неймовірна річ. Прооосто неймовірна.
Завтра йду за третім романом і як вже болісно усвідомлювати, що А.К. не так і багато їх написала...