Морґан Ґрант і її шістнадцятирічна донька Клара ніяк не можуть віднайти спільної мови.
Морґан твердо налаштована не дати доньці наробити таких самих помилок, яких наробила вона: завагітніти й вийти заміж надто рано. Через це Морґан відклала свої мрії на потім. Клара ж не хоче прислухатися до порад. У її передбачуваної матері немає ані крихти спонтанності.
Вони геть не сходяться ані характерами, ані цілями — матері й доньці все складніше співіснувати. Єдиний, хто здатен принести в дім мир, — це Кріс, чоловік Морґан, батько Клари і якір сім’ї. Та цей мир розсипається на друзки, коли Кріс трагічно гине в аварії за сумнівних обставин.
У марних спробах відбудувати все знищене Морґан знаходить підтримку в людини, у якої зовсім не очікувала її отримати, а Клара — у єдиному хлопцеві, з яким їй заборонено спілкуватися. З кожним новим днем, новою таємницею, новою образою і новим непорозумінням мати й донька віддаляються все більше. І здається, що вже ніколи не зблизяться знову…
"Іноді потрібно відійти від боротьби, щоб виграти її"
"Я впевнений, що ніколи не витрачу жодної секунди свого життя на те, щоб шкодувати про тебе"
"Розбите серце загартовує характер"
"Цікаво, чи люди — єдині живі істоти, які відчувають порожнечу всередині"
"Думаю, настав час зрозуміти, ким я маю стати, перш ніж я почну жити своїм життям для інших"
Нацкешбек
Котолог
