«Пекло» — це перша частина славетної епічної поеми Данте Аліґ'єрі «Божественна комедія», яка стала духовним і культурним компасом європейської цивілізації. Створена в XIV столітті, ця поема не лише віддзеркалює релігійну й філософську думку епохи, а й проговорює універсальні питання совісті, гріха, провини та надії. Тут автор демонструє дев’ять кіл страждання, описуючи не лише географію аду, а й моральну анатомію людської душі. Данте не тільки судить гріх, але й прагне його зрозуміти, щоб читач також міг це зробити. Він, без жодного натяку на сентиментальність чи інтелектуальні компроміси, наполягає, що навіть «Пекло» є твором божественного мистецтва. Це твір, що поєднує велич поезії з глибиною теології, психології та політичної сатири.