Норвезького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1920 рік Кнута Гамсуна (1859–1952) називають майстром психологічної прози, якому відкривалися найменші порухи людської душі. Особливо проникливо й емоційно звучить у творах прозаїка тема кохання, але переважно трагічного. Саме таке кохання-страждання змальовує Кнут Гамсун у романі «Пан». Він написаний у формі спогадів Томаса Глана, який відмовляється від цивілізованого існування й живе життям мисливця поблизу провінційного містечка. Почуття, що спалахують між головними героями, стають любов’ю-боротьбою, своєрідним поєдинком, у якому не буває переможців.
Котолог
