Минуле завжди з людиною — гострими кігтями проникає в серце та ятрять його спогадами… Спогадами, яких молодший паладин Олівіо волів би не мати. Але є те, що є, і з цим треба якось жити. І якось це долати. 

Можна загнати спогади якомога глибше в пам’ять… Проте іноді вони повертаються. І тоді нема іншого шляху, окрім як знову поринути в боротьбу — і перемогти. Завдяки друзям і собі. Заради тих, кого любиш, і заради справедливості.