Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
Електронна
Зворушлива історія наймички, яка до кінця життя не могла зізнатися у своєму материнстві, відверта сповідь колишнього каторжника Кирила, моторошні сільські бувальщини та драматична доля княгині Катрусі — три перші Шевченкові повісті поновому розкривають нам світ людини першої половини ХІХ століття, її переживання, змагання, мрії та розчарування. Блискучі переклади українською мовою знаних майстрів слова Бориса Антоненка-Давидовича й Віктора Сапіцького ніби наближають Шевченка до нашого часу: його герої та героїні живуть, кохають, страждають і борються, як ми сьогодні.
Книга «Княгиня» — це збірка трьох перших повістей Тараса Шевченка, що були написані Кобзарем у період заслання. Прозові твори Шевченка створені на ідейному підґрунті поем письменника, вони є свідченням болю і страждань автора, та водночас — його незламної віри в силу людського духу й правду. Погляд на творчість Кобзаря з перспективи його прози відкриє читачам несподівані й подекуди значно більш позачасові сторони творчого доробку класика.
Повісті Шевченка поєднують біографічні мотиви, особисті спостереження та соціальні міркування автора. Тарас Григорович ретельно змальовує побут життя в селі й звичаї тогочасного суспільства, що нерідко пригнічували людей й підштовхували до відчайдушних кроків.
Повість «Княгиня» — це твір Шевченка з елементами біографії реальних постатей, що зображає складну соціальну дійсність і проблеми етичного вибору в українському суспільстві. У центрі сюжету стоїть історія про занепад поміщицької родини та болючу долю княгині Катрусі. Автор використовує цей сюжет, щоб показати, як аморальність і бездушність вищих верств населення призводять до трагедії простих людей. Шевченко досліджує теми нерівного шлюбу, кріпацтва, морального падіння та суспільної несправедливості.
Шевченко ретельно описує душевні переживання героїв, зосереджуючись на темі безвиході, та водночас не забуває й про зображення дрібних побутових деталей. Окрім соціальної тематики прозу Шевченка вирізняє й досить модерний стиль написання із подекуди несподівано свіжими порівняннями, що здатні здивувати сучасних читачів, які звикли до «бронзового» образу Кобзаря. Через призму особистих драм він висвітлює складність буття в середовищі ієрархії, адже постійний тягар духовних дилем і соціальних обмежень доводить персонажів до межі. Автор малює складну картину стосунків між персонажами, в яких переплітаються любов, зрада й втрата.
У повісті «Наймичка» Тарас Шевченко звертається до теми жіночої долі, де центральною фігурою є мати, яка змушена приховувати своє материнство через тиск упереджень суспільства. Вона стає символом моральної витривалості та благородства, попри всі випробування, які їй доводиться витримати. Наймичка стає жертвою безжальної думки оточення, але її історія не лише про страждання. Повість «Наймичка» — це також розповідь про любов, відданість і надію на краще майбутнє.
Своєю чергою в повісті «Варнак» Шевченко досліджує тему соціальної несправедливості та людської честі через призму особистих переживань головного героя. Дія відбувається в умовах жорстокої реальності, з якою зіткнувся колишній каторжник, змушений боротися за виживання в соціумі, яке не пробачає помилок. Образ головного героя Кирила є символом безправ'я і відчаю, що пронизує долі багатьох персонажів мистецтва письменника. Злидні й труднощі: очі Кирила бачать світ, сповнений мук, герой бореться із зовнішніми обставинами, намагаючись знайти своє призначення. Чи керує ним помста? У виданні «Княгиня» Шевченко дасть відповідь на це запитання, та розповість про моральні дилеми, що просочили повість «Варнак».
Котолог
