Тарас Шевченко

Зізнаюся, не читав Шевченкову прозу раніше. Свого часу ще в совєцькій школі проходили трохи поезії з “Кобзаря”, от і все моє знайомство з Тарасом Григоровичем. У даній збірці маємо три повісті, котрі були написані Шевченком російською і вже за совєтів перекладені українською. Стилістично це класична українська проза середини-кінця 19 ст., у якій в центрі уваги переважно були злидні та поневіряння простого люду, в часи написання цих творів ще закріпаченого. Відповідно сюжети досить сумні - поламані людські долі, розбиті серця, занапащені життя. Що не кажіть, а Шевченко вмів викликати жаль та співчуття до своїх героїв. Попри це повісті читаються дуже легко, хоч і манера письма трохи архаїчна, що не дивно. Коротко про сюжети повістей. “Наймичка” - про долю покритки в тогочасному українському селі. Тобто, дівчини, яка мала позашлюбну дитину. Й про те, як до поширення подібних випадків причетні російські вояки, котрі тоді часто розквартировували по селах. “Варнак” - про кріпака, який через жорстоку несправедливість змушений був стати розбійником. “Княгиня” має сюжет трохи іншого плану. Ця повість радше про руйнівні амбіції батьків, що в той час часто самі визначали долю дітей, не зважаючи на бажання останніх, при цьому ламаючи їм життя. З мінусів. Не раз писав, що не маю нічого проти великої кількості коментарів у книзі. Але при умові, що вони доречні. Перепрошую, проте у цьому виданні їх відверто забагато, й забагато саме недоречних; є навіть помилкові. Велику частку займають “географічні” коментарі. Я розумію, можна пояснити розташування якогось села, але ж такі міста як Кременчук, Луцьк чи Дубно навряд чи потребують особливих уточнень. Або ж пояснювати звання “генерал” чи титул “князь”. Як на мене, це зайве, і це мінус. Загалом моя оцінка - 8 з 10. Хороша рання класична українська проза.

Анонім

Мені пощастило прочитати "Великодню класику"! Не буду першою, але висловлю захоплення від дизайну обкладинки, який розробила Лада Касьяненко🥰! До речі, яйце, якщо потерти і досі ароматне🤩😉. Тепер щодо змісту - приємно вразив. І це ще одна Велика Подяка колективу науковців, що працювали над антологією! Найперше, - вірші 🥰! Підібрані зі смаком і любов'ю до України й українського❤️. Це і мій улюблений "На Великдень на соломі..." Тараса Шевченка - напівдитячий та напівжартівливий. Більшість віршів обов'язково містять у сюжеті одвічні Великодні символи - Паска, Крашанка (Писанка), Хрест. Але іноді автори віршів для надання більшої урочистості та ефекту піднесення додають образ дзвонів, як у Б.-І. Антонича: "Дзвони грають шовково, осяйно, бароково..." Щодо прозових творів українських письменників ХVIII-XX ст., треба зазначити, що більшість з них розповідають про події або напередодні, або під час свята Великодня. Автори намагалися через оповідачів передати всю красу Великодня і водночас важку, кропітку працю у підготовці до свята. Мабуть, це йде від наших пращурів, які з такою теплотою передавали наступним поколінням любов і шану до традицій. Моя прабабця вважала Великдень найголовнішим святом! Окремо хочу зазначити ще тему святкування на чужині, у неволі (твори М. Чернявського, П. Феденка). Наскільки щемко і важко давалися українцям Великодні поза Батьківщиною 🥹. Тому особливо Актуально зараз, під час повномасштабної Війни, звучать слова М. Чернявського: "Тяжко бути в таку ніч (мається на увазі, напередодні Великодня) десь далеко від рідного краю, від сім'ї і, блукаючи між чужими людьми, прислухаючись до чужої радості, ловити слухом чужий сміх, в серці точити, капля по краплі, гірку отруту самотини". Тож, прочитавши антологію, раджу її як дітям, так і дорослим! Ви не лише познайомитися із малознаними творами про Великдень, а й відчуєте на Смак всю Велич і Красу цього українського традиційного свята! Оцінка 10 з 10!

Анонім

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Анонім