Тарас Шевченко

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Анонім

Шикарне видання великодніх творів від Vivat 😍 Книга дуже красива, приємно пахне. У цьому видання є багато творів різних письменників. Про багатьох із них я раніше навіть не чула - і це прекрасна нагода, щоб із ними познайомитися)) Звісно, це українська література - тому, багато творів дуже сумні, але це не робить їх гіршими. Але є також твори, після яких стає так тепло й світло на душі 😌 Наприклад, мені найбільше сподобалися та запам'яталися оповідання Михайла Старицького "Писанка". Так уже того хлопчика було шкода на початку... Але кінець щасливий 😍 Також дуже сподобалося оповідання Олени Пчілки "Золота писанка" про сільську вчительку. А я ще й читала цю книгу в великодній період - тож, якраз чудово склалося 😌

Анонім

Чесно кажучи, я коли купувала цю збірку очікувала отримати купу затишку, тепла, насолоди, пройнята цим святом Великодня) повелася на таку життєрадісну обкладинку в улюбленому кольорі , і таку теплу назву «Великодня класика» Але по факту : так теплі оповідання були, - Що сподобалось: ❤️тепло і затишок найкраще Любов Яновська - з Землі на Оріон Микола Плевако - Великодня ніч ( так затишно і так тепло на душі ) ❤️ Богдан Лепкий - Великодній ранок ❤️ Тут воно вже дає надію що не все втрачено Гаївки Михайло Старицький - Писанка ( хоч і навіяна сумом , але має світлу надію ) Шевченко- На великдень на соломі ( читаючи нахлинули спогади ( не великодні) як я взимку колядувала на Василя на заміському будиночку серед таких рідних працівників, бо дитиною , школяркою коли постійно на вихідних їздили і на кожні свята і мали хороші дружні відносини з ними ) Галина Журба- у вербну суботу Але все ж таки багато депресивного, огидного, незрозумілого: «Мертвецький великдень» якась криза і гидота «Оповідання дяка» - нічого не ясно взагалі - у когось вчився, на щось збирав, опозорився на Великдень) що було між ними трьома подіями я так і зрозуміла , але читалося швидко Михайло Коцюбинський - Лист Нічого я і не посміхалася як писав автор мимоволі у тексті, мені так само було огидно, неприємно читати всі ці подробиці Були і ті які торкали незважаючи на кризу : Леонід Пахаревський- Воскресни , заець, одне слово Модест Левицький - землиця рідна Спиридон Черкасенко - Під Великдень Але були і ті , які не дочитала і не зачепило нічим щоб продовжити до кінця : Сильвестр Яричевський - Під самий Великдень Іван Франко - христос і хрест ( читаєш і не розумієш що там мало бути закладено ) Григорій Гануляк - Великдень лемківського ґазди… І коли попадаєш на кількаденний депресняк , так скажімо з 191 ст до 284; то втрачаєш якусь надію що далі щось може бути затишне і приємне навіть в такому на перший погляд приємному опису твору «Великдень лемківського Ґазди»; І хоч і твір Підмогильного «В епідемічному бараці» в якийсь момент починає пахнути теплом , то це лише на трохи і далі знову депресняк у творі , хоч і читалося дуже швидко І вирішила відкласти, щоб не загнати себе ще більше у депресивну яму і нечитуна

Анонім