У своїх споминах Антонін Снігур малює правдиву картину свого життя і виживання під час Голодомору 1932−1933 років − геноциду українського народу.
Вони написані винятково щемливо та в особливій щиросердній манері, що нікого не залишить байдужим. Тому читачі цих спогадів разом з головним героєм переживуть усі його емоції і пройдуть через усі випробування, які випали на долю семирічного хлопчика в голодні роки.
Втім, цей текст – не лише про страждання, голодування та смерть. Ці спогади також − про непереборне бажання жити, боротьбу за життя і щастя жити, тобто про все те, що так важливо для української нації зараз, у час важких воєнних випробувань.
Книга розрахована на широкий загал читачів і приурочена до 90-х роковин Голодомору.
