Акіо обожнює квіти, але не людей. Він узагалі волів би ні з ким не спілкуватися… Умі ж із тих парубків, які змінюють коханців щовечора. І його самого це, схоже, не особливо бентежить.
Два дуже різні хлопці в одному гуртожитку. Похмурий Акіо та життєрадісний Умі. Вони ж не мусять подобатися одне одному, щоб ділити спільний простір?
Але все-таки подобаються… І що більше часу вони проводять разом, то очевиднішим це стає.
Чи зможуть вони залікувати минулі рани й подолати страхи, щоб побудувати стосунки, які ґрунтуються на довірі?
