«Ўот» (1953) ірландського письменника Семюеля Беккета (1906–1989) є класикою світової літератури ХХ сторіччя. У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Беккет з допомогою філософів, заґримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, наукоцентричну європейську свідомість, про релігію, про біль та розпач людини, якій випало жити у ХХ сторіччі.

Попри глибину порушених в романі тем і проблем, «Ўот» є, мабуть, найприступнішим, найдотепнішим та найабсурднішим твором великого ірландця, лауреата Нобелівської премії з літератури (1969).