Це історичний роман про події початкового етапу Столітньої війни між королівствами Англії та Франції. Оскільки автор - відомий історик та дослідник, саме історичній достовірності на усіх рівнях приділено основну увагу розповіді.
Найближче, з чим можу порівняти даний роман, це "Королі Жаских земель" Ніколаса Імса, але вони, по-перше, фентезійні, а, по-друге, розповідають про вояків, котрі давно вийшли на пенсію і втратили форму, проте потреба зібрала їх разом, змусивши знову взятись за зброю. Напротивагу їм, "Ессекські Пси" - реалістичний роман про бойові роки ватаги бувалих вояків: з неприкрашеними подробицями бойових буднів, без ідеалізації, романтики і легкого гумору, криваві, жорстокі і брутальні.
Описувані події охоплюють відносно невеликий проміжок часу: з 12 липня 1346, коли англійські війська висадилися в Нормандії, до 26 серпня - бойовища на узліссі за Соммою при Кресі. Кожному розділу передує невеличка цитата з історичних хронік того періоду, проте те, що написано на папері, далеко не завжди відповідає тому, що відбувалося насправді. Історію, як відомо, пишуть переможці, не втрачаючи нагоди дещо підкоригувати дійсність на свою користь. "Ми гаруємо, лорди розважаються, а літописці все строчать і роблять із цього лайна історію".
В центрі оповіді знаходяться так звані Ессекські Пси, котрих очолює 43-річний "Лавдей" Фітцтелбот: "досі підтягнутий і дужий, а проте скроні посивіли, живіт погрубшав, а суглоби нагадували про вік". Більшість з них - бувалі воїни з чималим бойовим досвідом, але є і кілька новачків у їхній ватазі. "За платню Пси служили своїми мечами й луками будь-кому й у будь-якій пригоді, де знадобляться груба сила й гостра сталь. Того літа заробіток давала війна."
Усі події того великого походу короля Едварда III на Францію описуються з їхньої точки зору. Йдеться і про безпосередні бойові дії, і про те, що завжди їм передувало - "Похід. Довгі проміжки нудьги. Приготування їжі, розпалювання вогнищ. Грабунки міст. Глум із мирного населення. Крадіжка харчів. Виконання наказів ідіотів."
Також чимало дізнаємося і про побут та звичаї того періоду, про політику, мир і війну, стосунки між різними прошарками населення. Не менш цікаво було дізнаватися й історії самих Псів, про їхнє минуле, характери, про злети й падіння, здобутки і втрати, кого і за яких обставин зустрічали на своєму шляху, як жили і чим керувалися.
Примітно, що війна для них не була самоціллю, хоч вони, як і усі решта у війську, напередодні боїв відчували, як навколо клубочаться збудження й жадоба крові, "божевільна чоловіча жага сіяти лихе". Проте мета була доволі прозаїчна: "Повоювати, заробити, вижити, повернутися додому". Не завжди й не всім, проте, це вдавалося…
Розповідь просякнута пилом, сіллю, попелом і кіптявою, потом і кров'ю, бойовими вигуками, криками поранених й стогонами конаючих, плачами страждаючих, іржанням коней, брязканням клинків, гуркотом гарматних пострілів та шаленим стукотінням серця в грудях - брудом і жорстокістю війни без прикрас. Готові до такого?
Битва при Кресі стала важливою віхою у ході Столітньої війни, але далеко не останньою. Як, власне, і для Ессекських Псів. Хотілося б прочитати українською і продовження роману - "Wolves of winter".
