Що спільного між початком коронавірусу й Чорнобильською катастрофою? Вони почалися з брехні. У 1986 році радянська влада приховала серйозність небезпеки, а на початку 2020-го те саме зробили китайці. Як це вплинуло на людство? «Сірий носоріг» став «чорним лебедем». Але ця книжка — не чергова спроба знайти винного. Вона про значно більше і глибше: як виникають лиха, чи можна їх передбачити, що робити, коли небезпека стає неминучою. Чому Тайваню й Південній Кореї вдалося, а США і Британії — не зовсім? Як нашкодила одночасна «інфодемія» фейкових новин і теорій змови? Чому катастрофа оголює суспільні проблеми й робить одні суспільства крихкими, а інші — навпаки сильнішими? Як подано апокаліпсис у різних релігіях і чи варто його боятися? Про це та інше розповідає відомий історик.
Автор одним із перших розгледів у коронавірусі планетарну загрозу. А ще він понад 30 років цікавиться роллю хвороб в історії — «Колумбового обміну», лондонської чуми 1665- го, епідемії холери в Гамбурзі 1892-го тощо. Цього досить, щоб отримати уроки історії та краще підготуватися до викликів.
Інформативна, цікава й багата на роздуми книжка, у якій поточна пандемія розглядається в певному контексті. Джерело здорового глузду в переважно істеричні часи. South China Morning Post
Ферґюсон розглядає пандемію ковіду в найширшій історичній перспективі та нагадує, що ми не вперше стикаємося з катастрофічними подіями. Спираючись на глибокі знання світової історії, він перераховує загрози на шляху людства й винахідливі способи, за допомогою яких суспільство впоралося з ними. Френсіс Фукуяма, політолог, викладач Стенфорду
Цього разу Ніл Ферґюсон розглядає недалеке від нас минуле. У фокусі уваги відомого історика навіть не недавні часи, а процес, який ще триває, — боротьба з пандемією COVID. Але книжка таки історична, адже події сьогодення автор подає в широкому контексті того, як раніше (в античності, середньовіччі, ХХ столітті) політики намагалися впоратися з катастрофами. Якщо нинішні керівники розумітимуть помилки попередників, це може врятувати нас від некомпетентності, яка є не меншою загрозою, ніж природнє лихо. Володимир В’ятрович, історик
Чим пандемії небезпечніші за війни?
За всю історію було, мабуть, сім великих пандемій, кількість жертв яких перевищила 1% населення світу; чотири з них убили понад 3% людей, а дві (Юстиніанова чума і Чорна смерть) — понад 30%, хоча кількість смертей через останню, цілком можливо, була значно меншою. Аналогічно, наявні дані про смертність унаслідок війни свідчать про невелику кількість дуже смертоносних конфліктів. Дослідження, вказують на сім масштабних війн, які вбили понад 0,1% населення світу в той час, коли вони розгорталися. Дві світові війни в абсолютному вираженні були найсмертоноснішими конфліктами в історії. Згідно з Річардсоновим аналізом усіх «смертоносних конфліктів» у період 1820–1950 років, світові війни стали єдиними семизначними числами, себто єдиними, кількість смертей у яких сягнула десятків мільйонів. Вони вбили близько 1% і 3% населення світу в 1914 і 1939 роках відповідно.
Які події стають «царями драконів»
«Царі драконів» — це «екстремальні події, які статистично й механістично відрізняються від решти своїх менших родичів». Вони «до певної міри передбачувані, оскільки пов’язані з механізмами, вираженими не так, як в інших подіях. Однак не зрозуміло, наскільки надійно можна визначити цих передвісників, перш ніж нагряне цар драконів. Як якась подія може перетворитися з «чорного лебедя» (украй несподіваного) і на «царя драконів» (величезного за масштабами)? Перетворення знаменує різницю між катастрофою, що вбиває велику кількість людей, і лихом, яке має значно ширші й глибші наслідки, ніж приблизна кількість загиблих.
Котолог
