Та осінь невпізнанно змінила їх, давши несподівані переживання. Їхній гімназійний клас такий самий, як і в усіх гімназіях, а вони — звичайні гімназисти. Ростуть, роблять кроки у світ і борються за територію свого «Я». Як уміють — дружать. І помиляються, як усі. Хто вже відкрито, а хто потайки закохується, сподівається на кохання і шукає його. Дехто зважується на те, про що інші лише думають. І мучиться через свої незрозумілі навіть собі сексуальні спроби. Вони здобувають погляд на життя і людей. Безкомпромісні й голодні на справедливість. Рішучі, якщо треба захистити безпідставно звинуваченого однокласника. І горе тим, хто нечесний з ними. Вони — клас! Вони — класні!
Є серед них хлопець, у якому дехто з його ровесників упізнає себе. Він уже втратив маму і страждає від того, що батько топить себе в чарці. У нього є душа. Він чуйний. Несміливо закохується і ще не знає, як дати волю своїй любові. Не старається здаватися кращим, ніж є насправді. Має характер і гідність. На таких, як він, часто звалюється чужа підступність. Через те мало не розпрощався з життям. У подіях повісті, прожитих бентежним серцем дівчинки, є і її особиста драма. Її закоханість, сльози і проблиск чогось справжнього.
