Hellbound: Поклик пекла. Том 2

Перша частина була мені не те щоб ок, а друга стала ще, гм, "краще".

💀 Отже, пройшло ще кілька років в цьому дико-дивному світі, де привиди являються людям прєд свєтлі очі, аби повідомити точну дату смерті, включно із хвилинами. Сектанти логічно упрлсь остаточно настільки, що показують те, як демони розривають людей просто у прямому ефірі (бо всі ж знають, коли це станеться). Вимагаючи, звісно, перед цим покаятися, бо демони приходять же тільки за грішниками.

😈 Знову таки логічно, що нарешті знаходиться ще хтось, хто не вірить в цю сектанську дрєбєдєнь, бо одного разу привид прийшов до немовляти віком в пару днів і це таки змусило замислися, що за фігня взагалі відбувається.

😐 Зрештою виявляється, що — ви не повірите! — приреченого таки можна відбити в демонів! Алілуйя! На цій світло-пафосній ноті другий том (сподіваюсь він останній) закінчується.

🪶 Не знаю, що могло б врятувати цю історію. Дрібка логіки? На полкіло менше пафосу на кожній сторінці? Бодай якійсь твіст? (ні, викриття особи головного антагоніста сектантів таким на твіст не тягне, це читалося з перших же сторінок).

#️⃣ Поставила три зірочки з п'яти, бо відчуваю, що щось не відчуваю, і насправді все не настільки погано, як мені здається, просто, як то кажуть "книга не моя".

#Дафа_радить тільки фанатам жанру.