Йон Санхо
5.5
/10
Йон Санхо – південнокорейський кінорежисер, сценарист та автор вебтунів. Йон народився в Сеулі й закінчив Університет Санмйонг. Свій перший анімаційний короткометражний фільм він зняв у 1997 році. У 2004 році він заснував власну продюсерську студію. Він є режисером численних анімаційних стрічок, серед яких «Король свиней», «Сеульська станція» та багато інших, що стали лавреатами багатьох престижних премій.
Найвідомішою його стрічкою є бойовик «Потяг до Пусана».Йон також є автором вебтунів, серед яких найпопулярнішим є його твір «Hellbound», який він згодом екранізував для Netflix.
Нові відгуки
Перша частина була мені не те щоб ок, а друга стала ще, гм, "краще".
💀 Отже, пройшло ще кілька років в цьому дико-дивному світі, де привиди являються людям прєд свєтлі очі, аби повідомити точну дату смерті, включно із хвилинами. Сектанти логічно упрлсь остаточно настільки, що показують те, як демони розривають людей просто у прямому ефірі (бо всі ж знають, коли це станеться). Вимагаючи, звісно, перед цим покаятися, бо демони приходять же тільки за грішниками.
😈 Знову таки логічно, що нарешті знаходиться ще хтось, хто не вірить в цю сектанську дрєбєдєнь, бо одного разу привид прийшов до немовляти віком в пару днів і це таки змусило замислися, що за фігня взагалі відбувається.
😐 Зрештою виявляється, що — ви не повірите! — приреченого таки можна відбити в демонів! Алілуйя! На цій світло-пафосній ноті другий том (сподіваюсь він останній) закінчується.
🪶 Не знаю, що могло б врятувати цю історію. Дрібка логіки? На полкіло менше пафосу на кожній сторінці? Бодай якійсь твіст? (ні, викриття особи головного антагоніста сектантів таким на твіст не тягне, це читалося з перших же сторінок).
#️⃣ Поставила три зірочки з п'яти, бо відчуваю, що щось не відчуваю, і насправді все не настільки погано, як мені здається, просто, як то кажуть "книга не моя".
#Дафа_радить тільки фанатам жанру.
💀 Отже, пройшло ще кілька років в цьому дико-дивному світі, де привиди являються людям прєд свєтлі очі, аби повідомити точну дату смерті, включно із хвилинами. Сектанти логічно упрлсь остаточно настільки, що показують те, як демони розривають людей просто у прямому ефірі (бо всі ж знають, коли це станеться). Вимагаючи, звісно, перед цим покаятися, бо демони приходять же тільки за грішниками.
😈 Знову таки логічно, що нарешті знаходиться ще хтось, хто не вірить в цю сектанську дрєбєдєнь, бо одного разу привид прийшов до немовляти віком в пару днів і це таки змусило замислися, що за фігня взагалі відбувається.
😐 Зрештою виявляється, що — ви не повірите! — приреченого таки можна відбити в демонів! Алілуйя! На цій світло-пафосній ноті другий том (сподіваюсь він останній) закінчується.
🪶 Не знаю, що могло б врятувати цю історію. Дрібка логіки? На полкіло менше пафосу на кожній сторінці? Бодай якійсь твіст? (ні, викриття особи головного антагоніста сектантів таким на твіст не тягне, це читалося з перших же сторінок).
#️⃣ Поставила три зірочки з п'яти, бо відчуваю, що щось не відчуваю, і насправді все не настільки погано, як мені здається, просто, як то кажуть "книга не моя".
#Дафа_радить тільки фанатам жанру.
Не зачепило 💀
🔥 Найчастіше згадуване слово у відгуках до цієї ман(далі не розбірливо, бо я точно не в курсі, яке це називається) — boring.
💀 І от, знаєте, да. Начебто і задумка кльова: пред світлі очі персонажа являється обличчя жінки в сльозах, яка повідомляє, коли той помре з точністю до секунди. І таки да, таки являються троє з рундука, однакові з лиця, сжирають тіло і до побачення, євробачення. Шикарний привід для буйного розквіту секточек, які точно знають, що то був страшний грішник, і його забрали у пекло сотона-експресом. Фанатіки камлають, лідери сект оруть, нарід шо ті баранці, погодливо мекають.
☠️ Але якось всьо то реалізовано геть нецікаво: дій мінімум, жахів крапелиночка, зате пафосу хоч греблю гати.
🔥 Надто корейське, як я розумію з пояснень досвідчених колежанок, бо досвіду із корейською культурою в мене мінімальний мінімум - морковку по-корейські люблю, з фільмів хіба що з дитинства пам'ятаю "Хон Гіль Дона", який десь так само пафосно літав між дахами, з книг — тільки "Кім Джійон, 1982 року народження" знаю.
💀 Можливо, я чогось не вловила. Можливо, просто не мій стиль: хотілося або більше горору, або тонкішої психології. Сподіваюсь, комусь іншому пощастить з цією ман(далі-нерозбірливо) більше.
🔥 Найчастіше згадуване слово у відгуках до цієї ман(далі не розбірливо, бо я точно не в курсі, яке це називається) — boring.
💀 І от, знаєте, да. Начебто і задумка кльова: пред світлі очі персонажа являється обличчя жінки в сльозах, яка повідомляє, коли той помре з точністю до секунди. І таки да, таки являються троє з рундука, однакові з лиця, сжирають тіло і до побачення, євробачення. Шикарний привід для буйного розквіту секточек, які точно знають, що то був страшний грішник, і його забрали у пекло сотона-експресом. Фанатіки камлають, лідери сект оруть, нарід шо ті баранці, погодливо мекають.
☠️ Але якось всьо то реалізовано геть нецікаво: дій мінімум, жахів крапелиночка, зате пафосу хоч греблю гати.
🔥 Надто корейське, як я розумію з пояснень досвідчених колежанок, бо досвіду із корейською культурою в мене мінімальний мінімум - морковку по-корейські люблю, з фільмів хіба що з дитинства пам'ятаю "Хон Гіль Дона", який десь так само пафосно літав між дахами, з книг — тільки "Кім Джійон, 1982 року народження" знаю.
💀 Можливо, я чогось не вловила. Можливо, просто не мій стиль: хотілося або більше горору, або тонкішої психології. Сподіваюсь, комусь іншому пощастить з цією ман(далі-нерозбірливо) більше.
Бестселери
Фільтр