На перший погляд, бразильський роман «Дон Кажмурру» — це класична любовна історія про ревнощі. А проте у чомусь експериментальна манера оповіді нагадує водночас фільми Вуді Аллена і романи Марселя Пруста: повільний ритм, що рясніє деталями, відтінками емоційних станів та міркуваннями головного героя, дозволяє занурити читача в сімейну драму, що триває не менше, аніж саме життя.
Здається, ніби Машаду де Ассіс випереджає свій час, і якби не зміст, що відносить нас до реалій XIX століття, то читач ніколи б не здогадався, що роман був написаний у 1889 році. Протягом усього роману автор майстерно тримає читача у стані невизначеності та запрошує вас самих скласти усі пазли і таким чином отримати свою унікальну фінальну картинку.
