Цілий тиждень збирала думки, щоб написати відгук на цю книгу. Це виявилося непросто. З одного боку, книга мені сподобалася: там були класні герої і справді корисні поради. Але з іншого боку, були персонажі, які зовсім мені не зайшли. Можливо, тому що їхній досвід був мені чужий, і ніде не відгукувався...

Якщо коротко, то мої враження від книги можна описати цитатою однієї з героїнь: "Кажуть, що я стала цинічною, але я не хочу відкриватися повністю і впускати в себе кожну трагедію." Особливо важко було співчувати героям першої половини книги — тим, хто поїхав з України. Я їх не засуджую, але й не можу стати на їхній бік. Я не переживала їхній досвід, і вмикати емпатію, щоб зрозуміти їх, мені не хотілося.

Проте ближче до кінця з'явилися цікаві герої, і книжка вийшла на зовсім інший рівень. Коротше, я поставила їй 10 балів, хоча спочатку не планувала. І, до речі, зробила дуже багато відміток під час читання — це теж щось значить:)

Бразилія 
"Дон Кажмурру" Жуакін Марія Машаду де Ассіс
⭐️⭐️⭐️⭐️

Книга, написана в 1899 році, охоплює події, що розгортаються протягом сорока років, починаючи з 1857-го. (Якось не очікувала такого від книги в м'якій палітурці з такою обкладинкою😁)

Це класичний роман виховання про юнака, мати якого, народивши сина, пообіцяла Богові, що віддасть його у священники. Але хлопець виріс, закохався в сусідську дівчину й вирішив, що церква — це не його шлях. Потім більшу частину книги він намагався позбутися цієї долі.

Друга частина йшла набагато жвавіше, і роки проминали швидше. Оповідь ведеться від імені головного героя, і з його слів він виглядав спокійним, майже розсудливим хлопцем. Тому все, що понеслося далі, стало несподіванкою — майже бразильські пристрасті😁