Світ змінюють особистості. Люди, які вириваються з натовпу, щоб власним прикладом показати напрям змін. Світ безжальний до таких людей, але якщо вони витримують спрямований на них тиск і не ламаються, то стають символами. Саме таким був поет Василь Стус (1938—1985), який у своїй творчості здолав колоніальну залежність і зробив національну гідність невіддільною частиною гідності людини. Саме за це ідеологи СРСР не просто заборонили творчість поета — навіть знайомство з ним було крамолою. Проте смерть у карцері табору ВС-389/36 і чин перепоховання праху поета в Україні зробили постать Василя Стуса взірцем для наслідування: «Мене можна, звичайно, вбити, але я — не поступлюся», — ніби промовляє поет кожним своїм учинком.
До видання увійшли 100 віршів Василя Стуса, які є програмними для поета. «Стус сьогодні — одна з тих постатей, які реально об’єднують Україну і вчать нас розуміти одне одного», — зазначає упорядник збірки Дмитро Стус.
