Уявіть, що ви перебуваєте в умовах, коли терези вагів «життя-або-смерть» хитаються, як метроном. Уявіть, що за вашою спиною те, заради чого варто жити. А всередині — пам’ять, що визначає вас як Людину. Війна — це завжди про цінності. Але поетична збірка Миколи Вороніна найменше торкається тем, які часто асоціюються у нас із війною.
Ця поезія — передусім про любов, яка рятує нас. Про те, що тримає нас тут, і те, що змушує нас іти вперед. «Лиш боротись значить жить», — писав Іван Франко, а проте важливіше — пам’ятати, заради чого ми боремося.
Нацкешбек
Котолог
