Світ, як пише Міґель де Унамуно-і-Хуґо (1864-1936), проростає з боротьби за життя, а війну можна зрозуміти й виправдати в осерді істинного та глибокого світу. Значення ці парадоксальні, на перший погляд, слова набувають власне в цьому романі, першому (1897) у творчості відомого іспанського письменника-філософа. Подіями, що лягли в основу сюжету, була остання карлістська війна, а також, зокрема, осада Більбао, яку переживши та запам'ятавши, ще бувши дитиною, сам автор. Звідси й точність опису життя простих біскайців, їхньої самобутності та світогляду. Але конфлікт роману розгортається не лише між карлістами та лібералами, а й між містом та селом, між землеробами та торговцями, між релігійно-суспільними правилами та поривами плоті. А понад усе це — пошук світу, і насамперед — із самим собою.