ХХ століття можливо уявити без Сьорана, а от Сьорана без нього – ні.
Скептик із гострим почуттям гумору, майстер похмурої іронії, витонченої поетичної думки, миттєвої форми. Його ідеї продовжують традиції пірронізму, стоїцизму, моралізму, романтизму, антимодернізму. Вони спільні зі словом Лярошфуко, Шамфора, Монтеня, Паскаля, Шопенґауера, Ніцше, Вітґенштайна, Валері, Шестова. Сьоран свідомо обирав бути ніким, він прагнув бути поза суспільною увагою, а його автобіографічні тексти були терапією від жорсткого хаосу дійсності.
Подані в книзі твори франко-румунського постфілософа й антиписьменника – «Силогізми гіркоти» (1952) і «Падіння у час» (1964) – автор вважав одними з улюблених і важливих із того, що йому вдалося написати. Його афоризми й есе – приклади нудьги від засилля словесності й змісту. Вони прозорі, відчайдушні, трагікомічні, ліричні й надзвичайно життєствердні. Це поезія в прозаїчній формі, де намір вагоміший за значення, а письмо залишається «на нульовому рівні».
Факт видання збірки є плюралістичним жестом, що важливо для формування етики стійкості й толерантності українського суспільства.
Котолог
