Акт підписання Люблінської унії 1596 року та події, що йому передували, розглянуто під особливим ракурсом. Описуючи процес творення держави Речі Посполитої Обох Народів, автор розгортає перед читачем цілісну картину, що відображає дію шляхетської демократії на практиці.
Водночас головну увагу зосереджує на приєднанні до Корони Волинської та Київської земель, що раніше входили до складу Великого князівства Литовського. На підставі прискіпливого аналізу відомих раніше й недавно опублікованих історичних джерел відводить українській шляхті важливу роль у формуванні нового державного організму: виступивши на Люблінському сеймі з власними вимогами, вона заявила про свої прагнення стати третім, поруч з поляками та литвинами, політичним народом Речі Посполитої.
