Гарна історія про самотність і дружбу, а також про внутрішнього критика, який може ускладнювати життя, і з яким рано чи пізно, варто розібратися.
Ось і літо!
Сельма приїздить у село до бабусі й дідуся. Тут їй не потрібно хвилюватися, що вона зовсім не має друзів у місті. Але щось усередині невпинно дзьобає її в серце й нагадує про це, і від того їй стає боляче й самотньо.
Аж раптом вона зустрічає Шпульку…
Це напрочуд тепла історія про дружбу, завдяки якій людина може стати впевненішою, її думки — осяйними, а літо — найлітянішим!
