Читаючи цю книгу, я зрозуміла, шо вже її читала. Давно. І це не дивно, бо це ж класичний детектив. Але я чогось не пам'ятала, чим саме вона закінчилася. Перечитала, зрозуміла, чому не пам'ятала)
Про що? Інспектор поліції потрапив до лікарні з поламаною ногою. І так йому тут нудно, що не читається, не лежиться, не можеться. І ось його подруга приносить йому світлини кількох людей, бо є у чоловіка гобі — він визначає по обличчю, ким є людина. І ось він категорично не згоден, що обличчя короля Англії, якого усі сучасні англійські підручники вважають злочинцем і вбивцею, дійсно є таким. І поліцейський розпочинає власне історично-кримінальне розслідування. На щастя, не сам, а ще з молодим чоловіком, що також прагне дізнатися правду.
"Цінності істориків настільки відрізнялися від тих, з якими він був знайомий, що не було жодної надії зійтися з ними на якійсь спільній основі. Йому краще повернутися у свій Скотленд-ярд, де вбивці — це вбивці, і де Кокс виявиться саме там, де жив до цього Бокс".
Це один з п'яти романів з циклу про інспектора Алана Гранта. Опублікований у 1951, останній при житті авторки. Зважаючи, що я люблю спокійну класику, хотіла би прочитати і інші. Цікаво, чи вони вийдуть друком?