Жозефіна Тей

Тей майстерно поєднує історію та детектив, змушуючи читача переосмислити, як формуються наші уявлення про минуле. Вона ставить під сумнів офіційну версію історії, показуючи, що «істина» часто є результатом політичної вигоди, а не фактів. Роман надзвичайно захоплює інтелектуально — замість динамічного сюжету тут детальна аналітика, джерела, логіка. Він більше нагадує гру в історичну правду, ніж класичне розслідування. Тонкий гумор, глибина думки та оригінальна форма — усе це робить «Дочку часу» справжнім шедевром жанру.

Анонім

Для мене читання цієї книги стало справжнім задоволенням та відпочинком! Мені дуже подобаються британські детективи, а тут ще й додана історія Великобританії. Про короля Річарда ІІІ я дізналася вперше, коли подивилася чудовий серіал "Порожня корона", що заснований на п'єсах Шекспіра. В серіалі Річарда ІІІ геніально зіграв Бенедикт Камбербетч. Він показав жорстоку та дуже хитру людину, яка досягала своїх цілей будь-якими методами. В книзі Алан Грант читає історичні книги та проводить власне теоретичне дослідження правління Річарда ІІІ. Йому допомагає американець Брент Каррадин, який цікавиться історією Англії. В результаті, Алан разом з Брентом не погоджуються з версією про лиходія Річарда ІІІ та пропонують свою альтернативну версію тих історичних подій.

Анонім

Читаючи цю книгу, я зрозуміла, шо вже її читала. Давно. І це не дивно, бо це ж класичний детектив. Але я чогось не пам'ятала, чим саме вона закінчилася. Перечитала, зрозуміла, чому не пам'ятала) Про що? Інспектор поліції потрапив до лікарні з поламаною ногою. І так йому тут нудно, що не читається, не лежиться, не можеться. І ось його подруга приносить йому світлини кількох людей, бо є у чоловіка гобі — він визначає по обличчю, ким є людина. І ось він категорично не згоден, що обличчя короля Англії, якого усі сучасні англійські підручники вважають злочинцем і вбивцею, дійсно є таким. І поліцейський розпочинає власне історично-кримінальне розслідування. На щастя, не сам, а ще з молодим чоловіком, що також прагне дізнатися правду. "Цінності істориків настільки відрізнялися від тих, з якими він був знайомий, що не було жодної надії зійтися з ними на якійсь спільній основі. Йому краще повернутися у свій Скотленд-ярд, де вбивці — це вбивці, і де Кокс виявиться саме там, де жив до цього Бокс". Це один з п'яти романів з циклу про інспектора Алана Гранта. Опублікований у 1951, останній при житті авторки. Зважаючи, що я люблю спокійну класику, хотіла би прочитати і інші. Цікаво, чи вони вийдуть друком?

Анонім