5/5, історичних роман про війну, в якій канадські хлопці воювали з гітлером, особливо вразили японська жорстокість в лагерях для військовополонених. Згідно з японським кодексом Бушідо, краще зустріти смерть, аніж жити з ганьбою поразки. Японці підписали Женевську конвенцію, вона гарантує право на гідну мед. допомогу, заборону тортур, страту, проте так її і не ратифікували. Початковим планом імператора Хірохіто була ліквідація всіх військовополонених у разі поразки Японії. Згідно з деякими свідченнями, копальні, в яких працювали чоловіки, насправді були велетенськими підземними ймовірними могилами для увʼязнених. А оскільки атомні бомби скинули так несподівано, війна скінчилася надто швидко, щоби цей план здійснився. Та це не означає, що японці не вбивали увʼязнених якось інакше. Ще дуже вразило, що навіть у себе на батьківщині ветеранів забули, в 1952 р. канадський уряд офіційно звільнив Японію від будь-якої фінансової відповідальності. Раджу прочитати, дякую видавництву Книголав за чудову книгу.

Події у цій книзі починаються 1933 року - час Великої депресії, коли діти кидали школу, щоб допомогти заробити гроші у родинний бюджет. Дві сім'ї, що живуть у Торонто - протестанти робітничого класу та заможна родина євреїв. Розповідь авторка веде від імені Моллі Раян і Макса Дрейфуса, ще такі юні вони стикаються з жорстокістю світу, та відчують на собі що з людьми може зробити антисемітизм та війна. Страшно переживала, чим все закінчиться, начебто не складно передбачити фінал, але я боялася, раптом ні, раптом автор здивує. Це дуже емоційна історія, бо тут порушена тема посттравматичного стресового розладу, як чоловікам, що повернулися з війни, влитися в старе, раніше звичне життя. Як пережити втрату друзів, як забути всі жахи минулих днів?! Прекрасна історія про кохання, про сміливість визнати свої помилки та вміння в них зізнаватись, ця книга про дружбу, мрії й відданість собі, своїм принципам. Дуже сподобалось книга, щиро раджу до прочитання.