Юлія Василенко

Чим мені сподобалась книжка? Вона про можливість змінити першочергово ставлення до їжі, відповідно до себе і свого тіла. Ця книжка про тісний зв'язок, скажемо так, психології та їжі. І якщо ви ще мало читали літератури про харчування, то робота Василенко стане для вас точно відкриттям. Великий плюс: в кінці кожного розділу є багато корисних практик (за умови, що це дійсно треба робити- ключове: для себе). - Що таке РХП та чи кожен випадок проблем з харчуванням є розладом - як набрати здорову вагу ( якщо є така потреба) -Чому важливо розуміти, коли ви дійсно відчуваєте голод ,а коли "заїдаєте" щось інше - Як ставлення до власного тіла = адекватне ставлення до харчування. І ще: це ви так завжди думали чи це наслідки роками нав'язуваного суспільством ідеалу?) Класна теза "Прийняти - не означає погодитись. Прийняти — означає сприймати речі такими, які вони є на сьогодні." "Коли мені говорять, що хочуть, щоб їжа стала лише їжею, паливом, як часто можна почути в суспільстві, я завжди говорю про те, що це викривлене ставлення до їжі. Воно лише викликає і підтримує почуття провини. Біологічно в нас закладена потреба відчувати насолоду від їжі, щоб спонукати шукати її і не померти з голоду. Тому, коли ми голодні — ми злі й інколи агресивні, оскільки гормони стресу спонукають знайти їжу в будь-який спосіб. Ось тому люди, які практикують обмеження в харчуванні часто роздратовані. Під час споживання продуктів вивільняються ендорфіни, щоб ми отримали насолоду і продовжували годувати себе." (с)

Анонім