Яцек Дукай

Прочитав з задоволенням.
За роки після написання автором книги, питання взаємодії людини з ШІ стало ще більш актуальним.
Книга зайде не всім.

Ось і я прочитала постапокаліптичний кіберпанковий роман. Мені сподобалося. Я не тішу себе впевненістю, що зрозуміла усі посилання та алюзії, бо де я , а де геймерство, але сподіваюся, що основні твердження до мене дійшли. І слухайте, це був дійсно цікавий досвід.

Землю пронизав смертельний промінь, що нищить усе живе. Але радіус його охоплення збільшувався поступово, тому в одній польській фірмі у людей залишився час. На що? У кожного на своє)

"- Хочете? - дмухнув він димом. - Кров Кандагара. Якраз те, що треба під апокаліпсис.
-Я не нишитиму собі нейронів в останню годину.
- Оце-то травичка...! Як же класно може настроїти  і на кінець світу, і на все-все-все."

Так, налаштувало, то ж вони через ігрове причандалля (і не просіть пояснити, як це) відсканувати свої свідомості (звичайно, воно не могло бути повним) та сховали їх у мережу. І такими розумними вони були не самі. То ж став наш світ після катастрофи заселений частково збереженими свідомостями людей, що потребували оболонок. На щастя, у той час вже були різнопланові роботи.

І якщо ви думаєте, що стали вони щасливо жити, то це точно не так, бо людині завжди чогось не вистачає, а тут стало не вистачати базового - тіла з його фізіологічними станами. А ще й майже безсмертя з'явилося. Тому не дивно, що кожен розважався, як міг: коаліції, війни, досліди, розмноження.

Отже, почитайте, думаю, буде цікаво. А мій висновок песимістичний: краще вже відразу, ніж мучитися вічність

Химерна та крижана історія.
Історія, яку не легко читати, проте не можливо відірватись.
Автор пропонує свою альтернативну історію, в якій Російська імперія не розвалась, але має величезну проблему - Кригу.
Ніхто не знає, звідки і чому вона береться, проте там де вона з'являється перестає існувати життя.
⠀
Паралельно є головна лінія героя, поляка. Батько його повстанець, який переховується в Сибірі. І саме туди головний герой мусить вирушити.
Історія не має чіткої динаміки. 20 сторінок читаєш і не можеш відірватись, наступні 5- не можеш зрозуміти.
Попри все, 3 та 4 частина роману обов'язково прочитаю. Є щось в історії, що не відпускає мене, як читача.