«Що це було?» – перша думка яка прийшла в голову після закінчення книги.
.
Я доволі в теплих стосунках з малою прозою,та ця книга для мене була надто малою.
.
«Повідомлення Броуді» це коротенькі оповідання на різні теми. Від релігійних підтекстів то історій племен і легкої містики.
.
Мова автора сподобалась,та я чомусь очікувала що він пише більш замудрено.
А по факту,як і писав сам автор в передмові,ми отримали збірку розважальних оповідок з незатійливий і доволі реалістичним сюжетом.
.
Взагалі змішані відчуття після прочитання. Адже сказати що мені не сподобалось не можу,так як мені було цікаво. Та в той же час,через надто малий обсяг,я не можу так само сказати що супер сподобалось,бо як тіки я розуміла про що мова в оповіданні-воно закінчувалось 🥲
.
Рекомендую читати якщо треба «вбити» час. Годинка-півтори пролетять легесенько .
.
Анонім
"Як грек колись, я бачив світ, я бачив безліч міст,
Я бачив працю й дні, ходив у довгі мандри,
І викладаю суть, і викладаю зміст,
Ніде не бувши, крім... autour de ma chambre"
Борхес. Алеф
Збірка оповідань Алеф - це дивовижа! Я фантастику сприймаю, як сюжети майбутнього та його прогнозів. Борхес, натомість пропонує дещо інше, перетнувши магічний реалізм і десь вийшовши у фантастику, він подає її через минуле, його історію, книги, за часту себе в цих історіях де реальність межує зі снами та переходить в трансцендентну площину, просіяна через міфологію, релігії, нації, алюзії, цілий світ, який ми знаємо. Оповідання наче видіння - сни, які надивовижу добре записані. Я тільки можу позаздрити такій пам'яті Борхеса! Будучи уже незрячим, він тримав у своїй пам'яті тисячі книг. Кожного ранку, я намагаюсь вхопитись бодай за фрагмент сну, знаючи, що там також була фантастична історія, та зловити можу лише облизня.
Борхес, не Філіп К. Дік, який потребував досвід наркотичних видінь, щоб описати свої альтернативні світи. Борхес ніби перебуває поза часом і простором, де веде свою оповідь. Ніби є якесь таке місце - бібліотека в якій сидить Борхес з його Алефом та генерує свої тексти, а та бібліотека знаходиться в лабіринті всесвіту і вона не є матеріальним, а підсвідомим та недосяжним. Якщо Лем такий собі техно-філософ, то Борхес філософ-інженер логоса, слова. Напевно за ХХ ст. дуже мало було філософів та авторів рівня Борхеса.
Про Алеф цю збірку, я б сказав наступне, що це, як фантастичний сон, де космічний конкістадор (читач) пробирається через лабіринт джунглів, відтинаючи своїм мечем - перешкоди, у вигляді внутрішніх переживань та сумнівів до шляху піраміди пізнання, де підіймаючись наверх зустрічає верховного жерця Тсінакана який йому показує той незвіданий Алеф та повідає про письмена Бога і його таємниці всесвіту. Алеф - фанастична збірка, мені пригадався фільм-притча Фонтан, реж. Аранофскі, це щось схоже, але й не близько, значно об'ємніше в історіях, алюзіях та знаннях, які заклав Борхес. Кожне оповідання варте детальної уваги, вдумливого аналізу, своїх вражень та окремого слова. Невмирущий, Письменна Бога, Алеф, Загір, Пошуки Аверроеса, Теологи та й інші справили дивовижне враження. Буду вертатись до цієї збірки, ще не одноразово. Алеф лишив по собі хороший післясмак інтелектуальної літератури.
Анонім
Про цю книгу пишуть от так: За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів й кумирів, видимі й невидимі світи.
Для мене це було майже нічого не зрозуміло, але звучить ну дуже цікаво😅 Насправді так і можна описати цю книгу.
Це збірка оповідань, які ніби розповідають про темні й світлі сторони людини, дуже глибокі закутки нашої і не тільки нашої душі. В кожному оповіданні можна знайти навіть певну біблійність, але не думаю, що це біблійність у релігійному плані. Це скоріше як причті про вчинки людей та їх мотиви(або їх відсутність).
Насправді було дуже цікаво, хоч не думаю що я зрозуміла все що хотів донести автор😅
Інколи дуже люблю читати такі книги, бо вони дійсно насичують роздумами куди більше, ніж проста художка.
Анонім
