Нові відгуки

Від цієї книги мене періодично бомбило. Звісно, я не раз чула про те, що поляки намагаються звинуватити у всьому українців і зробити українських націоналістів жорстокими звірами, які не мали в собі нічого людського. Наче для них вбивство і була ціль, а не засіб, щоб добитися свого. Я це чула і читала неодноразово, але таке скупчення польських міфів і пропаганди, яку розвінчує автор, треба ще пошукати. Автор зробив велику дослідницьку роботу, щоб розповісти про події на Волині в 1943, щоб знайти причини цього протистояння і її наслідків. Про те, як події минулого сторіччя і досі впливають на польсько-українські відносини. А також, як, через недостатню поінформованість народу подіями, різні сторони починають маніпулювати думкою населення. І як цими подіями і конфліктом двох народів, польського і українського, користується третя сторона- в Другу Світову німці і радяни, в сучасності Росія.

Мені важко читати книги про нашу історію та культуру, бо це вибиває з колії — не тому, що банальщина чи ще щось таке, просто коли ти бачиш руйнацію своєї країни за власним вікном, читати про це в історичному контексті ще важче. Я розумію, що це необхідно знати, але це важке знання. Може того За лаштунками імперії Віри Агєєвої вже 3й рік я потрохи гризу, і ніяк не закінчу. Однак ця невеличка збірка коротеньких нарисів стала своєрідним катарсисом — важливі і жахливі речі передавалися через коротку оповідь із життя одного чи кількох персонажів, вони були індивідуалізовані і того сприймалися ближче, але без того тягаря значущості, що ховається за сухими цифрами та іменами. Через такі живі оповідки я поринала у кожну історію, переживала її особисто, плакала, але продовжувала вірити у краще. Я думаю, що саме таким чином треба передавати історію, сухі цифри та імена відвертість людей, а от можливість розділити особистий досвід навпаки. Тож велика подяка авторові за таку прекрасну, щемку, щиру, повчальну та надихаючу книгу!

Структурно книга поділена на 50 міфів, які розвінчують автори в кожній окремій главі. Глави короткі, інформативні, з великою кількістю фактів та без емоційних відступів, тому сприймаються досить легко, незважаючи на страшні події, про які в них оповідається. В книзі описані і такі події, про які розказували на уроках історії в школі, і ті, які не згадували або не акцентували на них увагу. Деякі міфи сильно пов'язані один з одним зі схожими поясненнями та посиланнями. Тому мені під час читання іноді хотілося їх об'єднати в більші тематичні глави, наприклад: стосунки СРСР та Німеччини в 1939-1941, діяльність УПА, Кримські татари. Але тоді структура книги була би набагато складнішою для сприйняття. Що мене найбільше зачепило, так це навмисне змінення дати закінчення війни СРСР (не 8 травня, а 9) і маніпулювання цим зараз. Що ж, 8 травня в нас залишиться як День пам'яті жертв Другої світової. А день Перемоги в нас неодмінно буде і це буде зовсім інша дата! Ця книга ідеально підходить для того, щоб дізнатися чи нагадати про події Другої світової війни та розібратися з тими міфами, які розповсюджує ворожа пропаганда.

Книга, що здатна боляче торкнутися душі та розбудити найглибші почуття, яких ми навіть не знали в собі. Це не просто історія війни; це спогади, які живуть у нас, як спадок поколінь, і які шепочуть про неймовірну відвагу, біль і нескореність. В'ятрович майстерно проводить читача через знакові події минулого століття, змальовуючи долі тих, хто боровся за свободу, не відступаючи навіть перед смертю. Історії, зібрані в книзі, складаються, як мозаїка, у картину боротьби українського народу, сповнену світла та тіней. Автор не вдається до зайвого пафосу чи прикрас, натомість перед нами постають живі люди, які мали мрії, страхи та сподівання, яких ми розуміємо на глибокому емоційному рівні. Ця книга змушує задуматися про те, як мало ми знаємо про біль, пролиту кров і втрати, які зробили можливим наше сьогодення. Вона надає голос тим, хто часто залишається в тіні офіційної історії, та нагадує нам про те, що за наші мирні дні були заплачені високою ціною. В'ятрович малює портрет нескореної нації, яка, незважаючи на усі трагедії, завжди знаходила у собі силу піднятися. "Наша столітня" — це книга, яку боляче читати, але яка має бути прочитаною. Вона залишає слід у серці, що нагадує нам цінувати мир, пам’ятати минуле і розуміти, якою жахливою може бути ціна свободи. Це не просто історія, це частина нашої душі.

Нещодавно перегорнув останню сторінку "Нашої столітньої" Володимира В'ятровича, і досі не можу оговтатися від того спектру емоцій, який накотив. Книга – це не просто історичні нариси; це ціла мозаїка боротьби, болю та надії, що розгорталася на нашій землі протягом цілого століття. Так, сто років — це вже не просто окремі моменти, це нескінченна ланцюгова реакція подій, що переплітаються через покоління. В'ятрович зумів написати цю історію так, що я відчув кожен подих тієї боротьби. Усе – від національних героїв до звичайних людей, які мріяли про свободу, про спокійне і гідне життя – усі вони оживають на цих сторінках. Для мене було відкриттям, наскільки різноманітні, а часом і несхожі за методами, але однакові за суттю, були всі ці протистояння. Ніколи не думав, що кожна така сторінка нашої історії має стільки деталей, про які ми часто не знаємо або забуваємо. Особливо мене вразили емоційні акценти: тут немає спокійного тону чи байдужого наративу. У кожному слові відчувається жага показати не лише хронологію, але й справжню ціну цієї боротьби, без жодних прикрас. Автор неначе розмовляє з нами, тягне нас у ті важкі й, одночасно, світлі моменти національного становлення. Я був настільки поглинений, що інколи здавалося: саме мої предки стояли в тих окопах або кричали на барикадах. Це надзвичайно важлива книга, особливо зараз, коли ми переживаємо схожі випробування й так само шукаємо в собі сили й мотивацію для боротьби за свободу. "Наша столітня" показує, що ми — частина великої історії, що наші сьогоднішні дії зумовлені не лише теперішнім моментом, а й століттям боротьби й прагненням бути вільними. Читати обов’язково. І не просто читати, а відчути, пропустити крізь себе цю боротьбу, цей біль і надію, які В’ятрович так майстерно описав.

Нам треба якомога більше подібних книг та праць. Українці десятиліттями не вивчали своєї історії, не знали своїх героїв. Якщо 30 років тому ми мали право звинувачувати в цьому комуністичну владу, то сьогодні — ні.  В книзі гарно структурована історія появи організації,  коротка біографія командирів та велика кількість ілюстрацій.  Важливо розуміти, що це не художній твір, а саме історична збірка з перевіреними фактами та опрацьовані спеціалістами та науковцями.  Подібну книгу варто мати кожному, хто цікавиться власною історією. 

Володимир В’ятрович - визнаний український історик, за плечами написано та видано чимало історичних робіт. Автор вирішив відійти від звичних історичних текстів і написати нариси,які переносять читачів в описану епоху. Нариси чудові тим, що тут нема історичної достовірності, але читач безпомилково зрозумії в яку дорбу автор вас переносить, або які події мав на увазі. Це вже доповнене видання, до якого автор додав 12 додаткових нарисів тому книгу можна вважати актуальною сьогоденню. Книгу сподобається тим, хто цікавиться історією, але втомився від наукових праць або історичних романів. Також, рекомендую книгу як подарунок.

Гарне доповнення до моєї особистої бібліотеки історичної літератури.