Особисто я очікувала більше історизму в цій книзі. Знаєте, більше добірних фактів, джерел, документів. Хто зна чому, бо на обкладинці ж зазначено — НАРИСИ. Та все ж таки цього мені не вистачило. (І на мою думку, це не провина книги, а хибність очікувань.) Подання інформації здалося дещо занадто піднесеним, і дуже впадали у вічі пафосні кінцівки нарисів. (Хоча, звісно, зрозуміло, що це кінцівки з відео і в який час це все записувалося. Тоді нам таке необхідно було чути. Та й зараз не завадило б, хіба що не так патетично висловлене.) Тож це не суто історичний нонфік, не плутайтеся так, як я. Та попри все написане мною вище, ставлю найвищу оцінку, бо це важливо і цікаво. (А ще тут є ілюстрації!) Якщо ви тільки починаєте занурюватися в історію та навіть якщо ні, то я впевнена — знайдете цікаві та невідомі факти й прізвища. Якщо потребуєте піднесення, залюблення у свою країну і націю, розбурхати почуття гордості (якщо раптом воно заснуло), якщо трохи призабулося через що ми пройшли і чого досягли — вам треба це прочитати. Якщо потребуєте більшої ясності щодо причин війни, "стосунків" з росією/імперією/союзом/братнім народом, важливості знання історії, щодо того чому ми такі які є і чому росіяни інші, та як не стати Білоруссю — будь ласка, читайте. Переоцінити важливість знання історії неможливо.
Анонім
Від цієї книги мене періодично бомбило. Звісно, я не раз чула про те, що поляки намагаються звинуватити у всьому українців і зробити українських націоналістів жорстокими звірами, які не мали в собі нічого людського. Наче для них вбивство і була ціль, а не засіб, щоб добитися свого. Я це чула і читала неодноразово, але таке скупчення польських міфів і пропаганди, яку розвінчує автор, треба ще пошукати.
Автор зробив велику дослідницьку роботу, щоб розповісти про події на Волині в 1943, щоб знайти причини цього протистояння і її наслідків. Про те, як події минулого сторіччя і досі впливають на польсько-українські відносини. А також, як, через недостатню поінформованість народу подіями, різні сторони починають маніпулювати думкою населення. І як цими подіями і конфліктом двох народів, польського і українського, користується третя сторона- в Другу Світову німці і радяни, в сучасності Росія.
Анонім
Мені важко читати книги про нашу історію та культуру, бо це вибиває з колії — не тому, що банальщина чи ще щось таке, просто коли ти бачиш руйнацію своєї країни за власним вікном, читати про це в історичному контексті ще важче. Я розумію, що це необхідно знати, але це важке знання. Може того За лаштунками імперії Віри Агєєвої вже 3й рік я потрохи гризу, і ніяк не закінчу. Однак ця невеличка збірка коротеньких нарисів стала своєрідним катарсисом — важливі і жахливі речі передавалися через коротку оповідь із життя одного чи кількох персонажів, вони були індивідуалізовані і того сприймалися ближче, але без того тягаря значущості, що ховається за сухими цифрами та іменами. Через такі живі оповідки я поринала у кожну історію, переживала її особисто, плакала, але продовжувала вірити у краще. Я думаю, що саме таким чином треба передавати історію, сухі цифри та імена відвертість людей, а от можливість розділити особистий досвід навпаки. Тож велика подяка авторові за таку прекрасну, щемку, щиру, повчальну та надихаючу книгу!
Анонім
Котолог
