Віталіна Макарик

Це щось неймовірне!!!
Раджу прочитати всім, і дорослим, і малим.
Я цю книгу прочитала за 4 дні, бо не могла відірватися.
Хоча мені 13 років, в цей вік ніхто не любить читати, і я також, але ця книга мене вразила.
Я також не хотіла її читати, але добре що я хоч почала, бо потім не могла відірватися.
Дякую Віталіні за неймовірну книгу, побільше б таких книг!

Надзвичайно цікава книга! Перед читанням думала, що вона буде занадто дитячою, але це взагалі не так!! Дуже емоційна, сумна книга, яка порушує проблеми сьогодення. Затягнула з перших сторінок, оскільки дуже швидко розвивається сюжет. Раджу прочитати цю книгу абсолютно всім, і дорослим, і малим!

Збірка "Кутя-челендж та інші оповідання" досить непогана. Як на мене , це хороші історії для середнього та старшого шкільного віку, ну й для дорослих ,звісно, якщо їм до вподоби. Різні сюжети, різні герої, навіть різні країни, але червоною ниткою тягнеться війна, тривоги, втрати. Це все створює такий дивний симбіоз з кутею, Святвечором і вірою в дива, що інколи здавалось нереалістичним. Але ж, якщо замислитись, то це і є зараз наше життя...

П.с. я навіть думаю придбати паперовий варіант збірки: для позакласного читання в грудні досить хороший варіант.

І ще: багато нових імен серед авторів)

Я не фанат таких історій 🫣 поки що, наше життя страшніше... але мені сподобалися ці оповідання...
"Очі з чорного дзеркала" це сім страшних історій від семи українських письменниць! Тут є Оповідання про страхи, зраду, помилки, темну магію...

Мені чимось нагадала ця збірка серіал "Чи боїшся ти темряви?" (Пам’ятаю, я в дитинстві дивилася його і мені було досить моторошно😅). Підлітки, які розказують моторошні історії... взагалі то ідея класна! Мені сподобалася!
Кожна оповідка цікава по своєму, але я відмічу лиш ті що реально сподобалися до дрижаків по тілі...
Віталіна Макарик "Іноді вони повертаються" це було ввав! Я напевно відчувала всі емоції тих учнів, які побачили свою однокласницю 😰 бррр...

Єлізавета Максименко "Пітьма". Карпати. Двоє закоханих. Романтика. Та вони вибрали не ту локацію... (ну як тепер в гори їхати? 😅 ааа?) Мені було страшно! Було шкода закоханих. Я співчувала їм... Моторошна атмосфера! Ніч. Ліс. Щось... ух!

Леся була простою восьмикласницею, та лише через день все змінилося і вона стала донькою "отої-яка-стрибнула" чи "бідна сирітка".

"Мама колись розказувала, як носила мене під серцем. Щодня я ставала важчою - але це, запевняла вона, була приємна тяжкість. Тепер я ношу у серці свою маму. А вона щодня стає легшою. Пропадає запах, звук сміху. Блякнуть спогади. Стираються фрази. Так, ніби вона вивітрюється з мого серця і скоро її там зовсім не буде".

Напевно, це дуже боляче з кожним днем забувати рідну людину. Особливо боляче, коли мама, яка обіцяла, що їх з Лесею ніхто не розлучить, зникла з життя доньки за власним бажанням.

Я очікувала, що це буде легка книга, і навіть не прочитала анотації, мене привабила обкладинка.
Але в історії про кеди й небо є все: кохання, булінг однокласників, біль, сум, страх, невіра в себе, надія і happy end.