Незвичайна, повільна оповідь про звичайну навіть можна сказати невиразну, подорож англійським графством Саффолк, яку я читала, як заворожена, не відчуваючи ні нудьги, ні сірості, ні депресії місцевих пейзажів. А все через відчуття якогось дивного переміщення у часі, представлення нам історичних подій і особистостей з незвичайного, однак характеристично людського погляду. Ось автор нас проводить холодним імлистим сірим пляжем в Англії 1995 року, та на якомусь моменті читання я вже розумію, що знаходжуся в 1857 році у Відні😲 Або, знаходячись в готельному номері Саутволда, раптово опиняюся на 130 років до тилу в Житомирі в родині 5-річного Теодора Джозефа Конрада Коженьовського, а за якихось декілька сторінок, вже з дорослим Джозефом Конрадом - в Африці😲 Ніби уві сні змінюються часи, люди, країни, континенти. І автор не оминає ані одної дрібниці: оселедець, дерево, зруйнований замок, цукрові буряки, закинутий цвинтар, погода, шовкопряд, модель Храма Ірода в сараї англійського селища - все має значення, все є маленькими частинками, що, наче криштали льоду в Кільцях Сатурна, складають велику історію людства🪐 P.S.: дуже і дуже Шановане нами Видавництво KOMUBOOK😍! Нам BOOK! Ми дуже і дуже хочемо подорожувати разом з Зебальдом шляхами Кафкі, Стендаля і навіть Казанови, тому нам життєво необхідною є не менше заворожуюча проза Зебальда з чарівною назвою VERTIGO 🥹😁🥰

Цей роман вважають одним із кращих німецькомовних у ХХI столітті та єдиний,якщо не помиляюся, поки що українською. Дуже оригінально написано,адже текст без розділів, часто без абзаців -суцільне полотно, розділене лише фотографіями. Спочатку важко сприймати, адже герой розповідає автору свою історію і пропонує разом із ним здійснити мандрівку у власне минуле , спробувати знайти себе та своє коріння . Вже десь близько середини ми розуміємо , що він не лише Жак Аустерліц, а син людей, знищених нацистським режимом. Дорога та пошуки привели чоловіка до Праги. Саме там він знайшов свою няню, яка всі довгі роки чекала, щоб розповісти. Терезин та Париж - там загубились сліди батьків, але крізь текст відчувається, як же болить герою те, що він наче нічий, нізвідки. Текст сприймається як біографія, хоча тут істина таки перемішана з вигадкою , численними доповненнями. Деякі фото знайдені на барахолках , щоб максимально передати те, що прагнув сказати автор. Маленький хлопчик був врятований потягом до Англії (цікаво, чи те ж ті самі моменти, що у книжці "Останній потяг до Лондона") , але все життя відвідував місця, які могли допомогти щось віднайти -вокзали, бібліотеки, концтабір Терезин,міста в Європі. Сильний текст, який не зовсім просто читати, але точно варто.