Валерія Бабко

Нетипова для мене книжка, від якої нічого не очікувала, але багато отримала. Роздуми, емоційні гойдалки, моменти кризи — тут багато реалій життя. Посмакувала цієї історією і мовою авторки, хочеться відкривати більше і більше українських сучасних творів!

Анонім

Це історія про 30-річну киянку Риту, розказана в різних часових проміжках та етапах її життя. Вона розповідається крізь призму різних людей в житті Рити і сфокусована саме на рефлексії пережитого. Завдяки цій історії я остаточно переконалась, що мені в книжках потрібна динаміка, емоції і емоційні гойдалки, а не рефлексія з сигареткою в зубах, пляшкою в руках і намаганням забутись 😅 Враження після прочитаного неоднозначні. З одного боку мені відгукнулись емоції від повномасштабного вторгнення і тих умов, в яких ми нині живемо. З іншого боку такі ГГ, як Рита, взагалі мені не імпонують. Я радше Лєра в цій історії, ніж Рита, тож витримати страждання Рити, перебування в якихось хмарах, якусь її незрілу поведінку, образи на все на світі і гіперфіксація особисто мені було вкрай важко. Я все чекала, коли ж настане той самий сюжетний поворот, який має настати. А коли він настав, я така "І все?". А фішка з музикою і тим самим вінілом, на жаль, мене не зачепила. Однак це доволі притомна дебютна історія і я впевнена, що вона все ж має свого читача, комусь можливо навіть дуже відгукнеться описане у книзі, бо відчувається, що десь все-таки написане є віддзеркаленням особистого досвіду. Втім, на жаль, ця історія не для мене.

Анонім